Дневниковая запись "евгений онегин" запись от лица татьяны-день первого приезда онегина к лариным(впечатления) 2 запись-день ожидания ответа на письмо, ,

го в танка го в кс го
 в доту

 Лобо постає перед нами ватажком вовчої зграї. Він був сильним, страшним, дужим, хитрим, лихим, хвалькуватим, сміливим, розумним, впевненим, кровожерливим, кмітливим, без почуття жалю. Завжди на крок попереду від інших. Ніколи не схиблював. Завжди знаходив вихід із складної ситуації, був переможцем. Переживав за друзів, був відчайдушним у спробі знайти свою подругу, коли її спіймали мисливці.
    Лобо був сірим, великим. Очі злі, гострі зуби були у нього. Умів найголосніше вити.
    … Яким я уявляю подальше життя зграї? Ми вже знаємо, що в кінці твору Лобо загинув гідною смертю, захищаючи зграю, котра його зрадила. Гадаю, у його зграї теж відбулись зміни. Звірі залишилися без свого розумного ватажка. Тому одні з них попали в капкани мисливців, інші , напевно, отруїлися м’ясом… Ті, що залишились, з переляку втекли далеко у густий ліс… Занадто пізно вони зрозуміли свою помилку. Їхня зрада принесла їм загибель та самотність…
    Ось таким я уявляю подальше життя вовчої зграї Лобо.

Куприн в своём произведении «Куст сирени» показывает любовь, которая закрывает на всё глаза, ведь Вера забыла о своей жизни, она жила только для мужа, была готова сделать для него всё и не думать о себе… 
Я считаю, что сколько людей, столько и мнений. У каждого автора своё мнение, своя точка зрения о любви. Для каждого автора любовь существует по-разному… может быть, все эти произведения и сюжеты из них, могут встречаться и в наше время. Счастье — это то что окружает нас, всё, что мы видим, ощущаем, но некоторые не замечают самого элементарного, самых простых вещей, но все это счастье.