Можно сочинение на тему роль настроения художника в написании им картины..

Объяснение:

Выбери только то что надо

Ім’я: Ду Фу. Друге ім’я — Цзимей, «священномудрий», «шишен» («свя-щенномудрий піїт»).

Роки життя: 712-770 рр.

Місце народження: Хенань.

Родина: батько — провінційний урядовець невисокого рангу.

Заняття: посадовець при дворі, китайський поет епохи Тан.

Основні твори: «Три правителі»,

«Три розлуки», «Вірші в 500 слів про те, що було у мене на душі, коли я зі столиці прямував у Фінсяиь», усього приблизно 1500 віршів.

Ду Фу — онук поета Ду Шень-яня. Ду Фу походив із давнього занепалого роду. Поет з’явився на світ у сім’ї незаможного чиновника. Замолоду мандрував, виношував мрію про великий будинок, у якому б знайшли притулок усі бідняки. Ду Фу не вдалося збудувати ані такого великого будинку, ані домівки для своєї родини. Проте він звів храм власної поезії.

Майбутній поет рано втратив батьків, його виховала тітонька Пей. Вона оточила хлопця турботою і любов’ю, дбаючи про нього, як про рідного сина. Свій перший вірш написав у 7 років,

1 його високо оцінили знавці поезії. Намагався скласти державні іспити, щоб, за сімейною традицією, дістати посаду державного службовця, проте службовцем не став. У 20-35 років багато подорожував Китаєм. 741 року прибув до столиці імперії Чан’ань. Там мешкав майже 10 років, мав при дворі незначну посаду. Під час бунту Апь Лушаня втік зі столиці разом із почтом імператора, а його родина залишилась у Чап’ані; поет довго не мав від них жодної звістки. Був ув’язнений бунтівниками та пробув у полоні

2 роки. Після придушення бунту Ду Фу було наближено до імператора, і 757 року він став радником молодого імператора Суцзу-иа і навіть отримав привілей критикувати сина Піднебесної. Але щойно Ду Фу скористався цим привілеєм, його було ув’язнено. Комісія, яка розслідувала цю справу, визнала його винним лише в тому, що вій справді вважав, що може критикувати імператора. Зрештою його було виправдано, і імператор навіть пробачив поетову зухвалість та залишив коло себе на тій самій посаді. Проте 759 року Ду Фу облишив службу та оселився зі своєю родиною на півдні, у нижній течії Яицзи. Значну' роль у його житті зіграли дружба та співпраця з Лі Бо.

-13 Одно из самых замечательных явлений русской поэзии – стихотворения Ф. И. Тютчева о пленительной русской природе. Ни для кого из русских поэтов, кроме разве его младшего современника А. Фета, природа не являлась таким постоянным источником впечатлений и раздумий, как для Тютчева. Поэт был тончайшим мастером стихотворных пейзажей.

Но в его стихотворениях, воспевающих картины и явления природы, нет бездумного любования. Природа вызывает у поэта размышления о загадках мироздания, о вечных вопросах человеческого бытия. Она редко предстает как просто фон, в стихах Тютчева она одухотворена, мыслит, чувствует, говорит: Не то, что мните вы, природа: Не слепок, не бездушный лик – В ней есть душа, в ней есть свобода, В ней есть любовь, в ней есть язык: Стихотворение “Не то, что мните вы, природа” написано в форме обращения. У него нет заглавия, что придает ему более глубокий смысл