В.а. жуковский "спящая царевна" 8. какие эпизоды вы выбрали бы для иллюстрирования этой сказки? почему?

Я бы выбрала когда она лежала в кровати , ведь этот момент трагичен и очень  интересен читателю 

Эпизод.Например когда царевна спала в хрустальном гробе и её поцеловал принц она проснулась от многолетнего сна.Потому ,что этот момент был для меня самым запоминающимся.
Эпизод.Когда царевна умерла.Потому , что этот момент был очень грустным и плачевным для меня.

У сучасних дітей дуже багато всього цікавого: комп'ютерні ігри, мандрівки, різноманітні розвиваючі іграшки. Всі ці цікаві дрібниці дуже потрібні у житті, вони запам'ятовуються, і надалі пам'ять про них зберігається десь на задвірках свідомості.

З кожним роком колекція пам'ятних хвилин збільшується і поповнюється. І ось, я вже учень п'ятого класу і у мене за спиною залишилося багато чудових і захоплюючих моментів шкільного життя. Мені так подобається час, проведений в школі.

Ці чарівні хвилини будуть жити зі мною завжди, і спливати в пам'яті цікавими кадрами.

Наша вчителька дуже любить збирати нас разом і проводити різноманітні заходи. З кожним роком їх стає все більше і більше. Самим нашим першим святом був «Свято Букваря». Він виявився таким веселим і цікавим. Головним гостем виявився Буквар, роль якого грав старшокласник. Було багато пісень та ігор, а потім ми їли дуже гарний торт.

Звичайно ж був і Новий рік і восьме Березня. Ці цікаві заходи повторюються з кожним роком, але ніколи не набридають. Новий рік взагалі казкове дійство. Всі учні переодягаються у карнавальні костюми і грають новорічну казку. На свято жінок ми вітаємо всіх дівчат і даруємо їм маленькі сувеніри на пам'ять.

З кожним роком пам'ятних дат стає все більше. Ось вже і випускники з молодшої школи. Ми розлучилися з першою вчителькою та улюбленою класом.

Але, не тільки святами багата шкільне життя. На уроках ми дізналися багато нового, взяли участь в олімпіадах і конкурсах, шкільних лінійках і спортивних змаганнях. Особливо всім улюблені зміни. Ось тоді вже за п'ять хвилин потрібно відпочити досхочу. І такий шум в коридорах!

А ще вчителька нас возила на всілякі екскурсії. Це була подорож на шоколадну фабрику, різноманітні музеї, цирк, парки атракціонів. Фотографій залишилося багато, і коли я покажу їх своїм дітям.

Я вдячний першій вчительці за масу прекрасних спогадів. Вона дуже здружила клас, а за це ми ніколи не забудемо. Звичайно ж, шкільне життя трохи затьмарена уроками і виконанням домашніх завдань, але якщо до всього підходити правильно, то можна впоратися з усім дуже швидко.

Життя складається з таких ось шматочків. Є й неприємні моменти, але хорошого завжди більше. Шкільний час так швидкоплинно і потрібно насолоджуватися кожною секундою, щоб потім, коли ми станемо старими, можна було згадувати багато смішних деталей. Кожна історія, буде розказана своїм дітям і онукам.

Объяснение:

Судя по названию стихотворения “Голуби” (рис.2) мы понимаем что, речь пойдет о «диких и одомашненных птицах, преимущественно с серовато-голубым или белым оперением и большим зобом». [1.137] Так в Толковом словаре С.И. Ожегова объясняется слово «голуби», но, даже учитывая то, что определение слова знакомо каждому и название стихотворения состоит из одного существительного, художественное содержание слишком размыто, чтобы строить предположения. Поэтому, чтобы понять, что хотел сказать автор, называя свое произведение именно так, нужно прочитать все стихотворение.«Я стоял на вершине пологого холма; передо мною — то золотым, то посеребренным морем — раскинулась и пестрела спелая рожь. Но не бегало зыби по этому морю; не струился душный воздух: назревала гроза великая.»Стихотворение начинается с описания природы перед грозой. И это описания передает чувство тоски и тревоги, а так же единение человека с природой, восхищение ее красками и просторами. «Около меня солнце еще светило — горячо и тускло; но там, за рожью, не слишком далеко, темно-синяя туча лежала грузной громадой на целой половине небосклона. Всё притаилось... всё изнывало под зловещим блеском последних солнечных лучей.Не слыхать, не видать ни одной птицы; попрятались даже воробьи. Только где-то вблизи упорно шептал и хлопал одинокий крупный лист лопуха. Как сильно пахнет полынь на межах! Я глядел на синюю громаду... и смутно было на душе. Ну скорей же, скорей! — думалось мне, — сверкни, золотая змейка, дрогни, гром! двинься, покатись, пролейся, злая туча, прекрати тоскливое томленье!Но туча не двигалась. Она по-прежнему давила безмолвную землю... и только словно пухла да темнела.» Обратим внимание на то, насколько природа близка душевным переживаниям автора. Настроение Тургенева можно понять, читая о поведении природы: «душный воздух» (душный - тяжелый для дыхания) [1.184] , «солнце светило горячо и тускло» (горячий - имеющий высокую температуру, тусклый - безжизненный, невыразительный) [1.141] , «все изнывало» (изнывать - мучить, изнурять) [1.241] , все это как бы давит, гнетет и оставляет за собой лишь печаль, тоску и ничего, кроме дискомфорта не приносит. Но чувства автора не столь монотонны, ведь по его словам он чувствовал изменения: «назревала гроза великая» (рис.3). По словарю С.И. Ожегова, гроза – это бурное ненастье с дождем, громом и молниями [1.146] . И, видимо, помимо затишья в душе писателя назревала буря. В сердце Тургенева та же непогода, тоска по родине, по близким и родным. Все эти чувства громоздятся одно на другое, и назревает «гроза».