Как вы думаете, каким музыкальным инструментом можно сравнить подснежникфлейтой или скрипкой)и почему?

Флейта ведь П.И. Чайковский написал такую музыку《Подснежник(и)》Вот такая связь.

А. П. Чехов – удивительный писатель, мастерски сочетающий в своих произведениях мягкий юмор с сатирой. При этом его творения имеют большое философское звучание.

Прочитав «Хамелеона», невозможно забыть этот рассказ. Он настолько интересно читается, что остается в памяти надолго. И это не удивительно: проблемы, затронутые в произведении, к сожалению, волнуют и современное общество.

Рассказ был создан в 1884 году. Однако и сегодня проблема хамелеонства процветает во многих сферах жизни, и оттого рассказ сохраняет свою актуальность.

Главным героем является Очумелов. Он полицейский надзиратель. В образе этого человека собраны такие пороки, как подхалимство, чинопоклонство. Он обладает мгновенно менять свое мнение. Именно это качество и позволило автору назвать его хамелеоном. Подобно ящеру с таким же названием, Очумелов при к внешним факторам во избежание непредвиденных, неприятных для него последствий.

Его двуличие ошеломляет. Не стесняясь окружающих, он заявляет о том, что собаку следует «истребить», чтобы простому человеку не мешала. То вдруг, задыхаясь от жары, просит городового Елдырина скинуть с него шинель, потому что песик может принадлежать генералу. Такую собачку он рвется защищать, взывая к силе закона и сознательности.

Чехов настолько мастерски изобразил двойственность поведения надзирателя, что у читателя даже не возникает вопроса о том, действительно ли интересно ему состояние «пострадавшего». Совершенно очевидно, что самочувствие Хрюкина вовсе не интересует Очумелова. Выбранная им линия поведения убеждает читателя в том, что надзирателем руководит лишь одно – стремление не навредить генералу, а следовательно, себе.

При создании образов Чехов прибегает к приему говорящих фамилий. Полицейский, как очумелый, бросается то в одну, то в другую сторону, стремясь найти удобную для него правду.

Хрюкин, демонстрирующий свой палец, а также собака, ставшая жертвой человеческой непорядочности, не представляют для Очумелова совершенно никакого интереса. Единственное, чем озабочен надзиратель – это его должность, которой он в случае чего может легко лишиться.

Источник: Сочинение по произведению Хамелеон Чехова

Тарас Шевченко народився 25 лютого (9 березня) 1814 року в селі Моринці, нині Звенигородського району Черкаської області, Україна. Був третьою дитиною селян-кріпаків Григорія Івановича Шевченка і Катерини Якимівни Бойко після сестри Катерини (8 (20) листопада 1804 — близько 1848) та брата Микити (16 (28) травня 1811 — близько 1870)

За родинними переказами, Тарасові діди й прадіди з батьківського боку походили від козака Андрія, який на початку XVIII століття прийшов із Запорізької Січі. Батьки його матері, Катерини Якимівни Бойко, були переселенцями з Прикарпаття.

1816 року сім'я Шевченків переїхала до села Кирилівка Звенигородського повіту (нині Шевченкове Звенигородського району), звідки походив Григорій Іванович Дитячі роки Тараса пройшли в цьому селі. 12 (24) травня 1816 року народилася Тарасова сестра Ярина, 26 січня (7 лютого) 1819 року — сестра Марія а 8 (20) березня 1821 року народився Тарасів брат Йосип.

Восени 1822 року Тарас Шевченко почав учитися грамоти у дяка Совгиря.Тоді ж ознайомився з творами Григорія Сковороди.

29 січня (10 лютого) 1823 року його старша сестра Катерина вийшла заміж за Антона Красицького — селянина із Зеленої Діброви, а 20 серпня (1 вересня) 1823 року від тяжкої праці й злиднів померла мати Катерина.  

7 (19) жовтня 1823 року батько одружився вдруге з удовою Оксаною Терещенко, в якої вже було троє дітей Вона жорстоко поводилася з нерідними дітьми, зокрема з малим Тарасом. 22 червня (4 липня) 1824 року народилася Тарасова сестра Марія — від другого батькового шлюбу.

Хлопець чумакував із батьком. Бував у Звенигородці, Умані, Єлисаветграді (тепер Кропивницький). 21 березня (2 квітня) 1825 року батько помер, 6 і невдовзі мачуха повернулася зі своїми трьома дітьми до Моринців.

Тарас Шевченко народився 25 лютого (9 березня) 1814 року[1][2]:# 1 в селі Моринці, нині Звенигородського району Черкаської області, Україна.[13]. Був третьою дитиною селян-кріпаків Григорія Івановича Шевченка і Катерини Якимівни Бойко після сестри Катерини (8 (20) листопада 1804 — близько 1848) та брата Микити (16 (28) травня 1811 — близько 1870)[14].

За родинними переказами, Тарасові діди й прадіди з батьківського боку походили від козака Андрія, який на початку XVIII століття прийшов із Запорізької Січі. Батьки його матері, Катерини Якимівни Бойко, були переселенцями з Прикарпаття.[15]

1816 року сім'я Шевченків переїхала до села Кирилівка Звенигородського повіту (нині Шевченкове Звенигородського району), звідки походив Григорій Іванович [2]:# 2. Дитячі роки Тараса пройшли в цьому селі. 12 (24) травня 1816 року народилася Тарасова сестра Ярина[16], 26 січня (7 лютого) 1819 року — сестра Марія[17] а 8 (20) березня 1821 року народився Тарасів брат Йосип[18].

Восени 1822 року Тарас Шевченко почав учитися грамоти у дяка Совгиря.[19] [20] Тоді ж ознайомився з творами Григорія Сковороди.

29 січня (10 лютого) 1823 року його старша сестра Катерина вийшла заміж за Антона Красицького — селянина із Зеленої Діброви, а 20 серпня (1 вересня) 1823 року від тяжкої праці й злиднів померла мати Катерина. [2]:# 4

7 (19) жовтня 1823 року батько одружився вдруге з удовою Оксаною Терещенко, в якої вже було троє дітей[21][2]:# 5. Вона жорстоко поводилася з нерідними дітьми, зокрема з малим Тарасом[22]. 22 червня (4 липня) 1824 року народилася Тарасова сестра Марія — від другого батькового шлюбу[23].

Хлопець чумакував із батьком. Бував у Звенигородці, Умані, Єлисаветграді (тепер Кропивницький)[24]. 21 березня (2 квітня) 1825 року батько помер,[2]:# 6 і невдовзі мачуха повернулася зі своїми трьома дітьми до Моринців.