10 предложений о чарушине. биография

Евгений Иванович Чарушин родился 29 октября (11 ноября) 1901 года в Вятке, в семье Ивана Аполлоновича Чарушина, главного губернского архитектора, оказавшего влияние на застройку многих городов Прикамья и Предуралья. С детства рисовал, обучаемый отцом. С этого же времени на протяжении всей жизни был дружен с родившимся в Вятке художником Ю. А. Васнецовым.

1)Встреча в осеннем лесу. 
Дагни пошла за шишками и встретила Эдварда.  Он хотел ей подарить подарок, но сказал что через 10 лет.Он ей донести корзину до её дома, а там она попросила его остаться на чай, но он отказался.
2)В доме Эдварда Грига.
Друзья говорила что его дом похож был на дом дровосека. Дом украшал лишь рояль, но из мебели был диван. На  нём умещалось около 10 гостей и Григ не решился его выбросить.
3)В гостях.
Дагни отправилась к дяде и тёте, чтобы сходить в театр. А театр- её подарок на 18-ти летие. Та  ей подобрали красивое платье, потому что её дядя и тётя работали  в театре.
4)Долгожданный подарок.
Когда она с тётей и дядей пришла в театр, там она услышала своё имя внезапно,  это и был подарок длянеё. Играла музыка, она была очень красивая.

Кобзарю мій!

Поете мій високий!

А як же ти поезії писав ?

— Я не писав.

Я плакав і сміявся.

Благословляв, співав і проклинав.

Ліна Костенко

Тарас Шевченко навіки залишиться в українській літературі, адже його вне­сок у її розвиток неможливо переоцінити. Та чи тільки у літературу він зробив свій внесок? Не слід забувати, що Т. Шевченко також був Геніальним художни­ком, навчався живопису у найкращих майстрів Петербурга. Література та жи­вопис — це прекрасні види мистецтва, але вони матеріальні. Тарас Шевчен­ко — символ цілої епохи, він не просто створював свої поетичні твори, але й виховував свідомість своїх читачів. Він утверджував патріотизм, національну са­мосвідомість, рішучість та народну мораль.

Найбільшою мрією, найбільшим прагненням Т. Шевченка було побачити свою рідну Україну незалежною та щасливою. Якби зараз я мав можливість звернутися до Тараса Григоровича... Я навіть не знаю, що б я сказав. Звісно, кріпацтво було скасовано ще 1861 року. Зараз Україна незалежна, вона є рівною серед європейських країн. Та, на жаль, ми і зараз маємо безліч суспільних і еко­номічних проблем, які навряд чи можна назвати тим «щасливим майбутнім», про яке так мріяв Кобзар. А з іншого боку, Україна постійно розвивається, бо й сьогодні серед українців є багато людей, які щиро вболівають за долю країни, і хочуть зробити свій внесок у розвиток країни. Мені здається, ніколи не наста­не той день, коли можна буде сказати, що далі нема куди розвиватися. Отже, я впевнений, що далі буде тільки краще.

Якби я мав можливість говорити зараз з Тарасом Шевченком, я б поставив йому безліч питань! Як він створював свої Геніальні твори? Яким бачив шлях України в майбутнє? Які настанови хотів би дати нам, своїм нащадкам? Але та­кий діалог, на жаль, неможливий.

А ще мені спало на думку, що відповіді на всі свої питання ми можемо зна­йти, уважно читаючи твори Кобзаря. У поезіях Тарас Шевченко висловлював своє ставлення до сучасних йому історичних подій, до людських та суспільних вад, навчав своїх читачів патріотизму, чесності. Він хотів бачити українців віль­ними, освіченими, розумними. Поет дуже любив свою Батьківщину, він не про­сто сподівався, а й щиро вірив у її майбутнє:

І на оновленій землі Врага не буде, супостата,

А буде син, і буде мати,

І будуть люди на землі.

Тії слави козацької Повік не забудем!

І мене в сім’ї великій,

В сім’ї вольній, новій Не забудьте пом’янути Незлим, тихим словом.

Мій твір називається «Уявний діалог із Кобзарем». Я тільки-но перечитав назву і здивувався: чому ж він уявний?! Так, зі свого XXI століття ми не можемо

звернутися до Шевченка, але він і досі веде з нами абсолютно реальний діалог! Він звертається до нас, питає та спонукає до дій через вічні. Геніальні твори, які ніколи не втратять своєї цінності для українського народу.