Станционный смотритель : с какой целью автор в повести 2 раза обращает внимание на картинки весящие на стене

Так как на картинах изображается возвращение блудного сына и его уход из дома. В то время как дочь станционного смотрителя также ушла из дома, при этом оставив своего отца.

Вірш «Захочеш — і будеш» Олега Ольжича — дев’ятий із циклу «Незнаному Воякові», в якому поет безпосередньо звертається до кожного з нас, переконуючи, що все в житті залежить від нас самих, від нашого вольового рішення: «Захочеш — і будеш. В людині, затям, Лежить невідгадана сила». Ліричний герой у поезії «Захочеш і будеш» — безіменний, але сильний волею. «Захочеш — і будеш» композиція вірша Вірш можна поділити на 4 частини І — Все в житті залежить від нас самих. ( Тільки доклавши власних зусиль, людина може побудувати щасливе майбутнє, бо часто вона не усвідомлює, наскільки багатим є її внутрішній світ, скільки фізичної сили приховує сила людського духу). II —Справжнє, наповнене боротьбою життяне для слабких.( Це не означає — крокувати з високо піднятою головою, незважаючи ні на що, це значить приймати виважені рішення, аби не помилитися й виконати свій обовязок). III — Сумління -вічне мірило вчинків. (Автор називає сумління «невблаганним», адже ми можемо переконати оточуючих, що примусило нас порушити моральні принципи життя, але ми ніколи не зможемо переконати в цьому сумління, не зможемо примусити його замовкнути). IV — Хвилини вибору і сумнівів. (Слід пам’ятати, що наші дії не можуть керуватись вседозволеністю, ми не можемо діяти за принципом «Ціль виправдовує засоби». Автор у наказовій формі переконує, що майже все в житті залежить від нас самих Це не просто собі поезія. Ні! В ній істина, яка допомагає повірити в себе. А віра у себе — то дуже важлива річ!)

Джерело: http://dovidka.biz.ua/zahochesh-i-budesh-olzhich-analiz/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua

«— Комбат, доложите в свой штаб, чтобы Малешкина представили к Герою, а экипаж — к орденам. — И, уловив в глазах комбата удивление, еще жёстче проскрипел: — Да, именно к Герою. Если б не Малешкин, бог знает, чем бы все это кончилось;
Полковник Дей резко повернулся и пошел своей прыгающей, птичьей походкой.
…Саня бессмысленно улыбался и ничего не понимал. Прибежали Чегничка с Зиминым. Они набросились на Саню, обнимали, мяли, называли молодчиной и прочими приятными словами. И Малешкину казалось, что это необычайно удивительный и легкий сон. Он никак не мог представить себе все это реальностью. Так же как не мог понять, как он стал героем. Ведь он не думал о героизме, когда бежал впереди самоходки, когда стрелял по фашистским танкам. Просто так надо было делать».

В. Курочкин, «На войне как на войне».

Скорее всего, так было и на самом деле. Молодой лейтенант Курочкин, не верящий в своё счастье — около двух подбитых «Тигров», один из которых — точно его добыча! И, действительно, за такое можно было представлять к званию Героя. Можно даже предположить, что командир этого не сделал из опасения, что столь высокую награду могут «завернуть». «Красное Знамя» было более реалистичным. Однако «батя» ошибся: лейтенанту Курочкину вручили орден Отечественной войны II степени.

На фото: Красноармейцы рассматривают брошенную немецкую самоходную артиллерийскую установку класса истребителей танков «Мардер III». 1-й Украинский фронт.