Напишите сочинение на тему воспоминание бабушки нужно

Когда я была совсем маленькой бабушка рассказывала мне свои воспоминания , например : один раз бабушка с моей мамой и с моим папой решили поехать на горы и оставили меня с моим дедушкой , а сами поехали на вокзал и с вокзала пересели на поезд. Вскоре поезд тронулся с места и быстро, быстро помчался к следующей станции. И вот поезд доехал и мои родители с бабушкой пошли заселяться в отель не подалёку от гор и когда заселились пошли на горы со снегом. И вот наконец они дошли до гор и стали подниматься . Первым на гору забрался папа , потом мама , а бабушка еле еле забралась . С вершине горы стелилась лыжня по которой надо было спускаться вниз . На этот раз мама спустилась первая , папа второй ,а бабушка спаткнулась и покатилась с горы на животе ,вот было смешно . Конечно бабушка рассказывала мне ещё много историй ,но эта история была смешнее всех .

Рік написання: 1917.

Жанр: ліричний вірш.

Вид лірики: громадянська.

Тема: лебідь втратив надію розбудити птахів – "вдарився об камінь, зранив собі груди, крила поломав".

Ідея: возвеличення того, що сонце зійшло і зграя все-таки прокинулась, піднялась у небо і полетіла у щасливий край, а також засудження того, що лебедя, який хотів розбудити птахів, ніхто в небі не згадав.

Римування: перехресне.

Віршовий розмір: п'ятистопний хорей із пірихієм.

Художні засоби: епітети ("вічна ніч", "пісня лебедина", "озера сині", "золоті краї"...); порівняння ("і летіла легко, наче біла хмара"); метафори ("ніч чорніла", "громи заграли", "сходив кров'ю своїх ран", "вирвалося сонне"...); символи (білий лебідь – символ боротьби за краще майбутнє; лебедина зграя – спільнота, що не дослухається до закликів; гниле повітря, гнила вода – символ несправедливого суспільства).

« Дзеркалом суспільства» називав театр великий письменник-сатирик Жан Батист Мольєр. «Зображуючи людей, ви пишете з натури, – говорив він. – Портрети їх повинні бути схожі, і ви нічого не досягли, якщо в них не впізнають людей вашого століття». Своїм основним завданням, завданням своєї творчості письменник вважав прагнення «дати на сцені приємне зображення загальних недоліків» і тим самим сприяти їх виправленню. А недоліків у сучасному йому суспільстві було досить багато – до такого висновку великий драматург прийшов гаючи за людьми, їх вчинками, бажаннями, пристрастями життя. У серці Мольєра все більше наростав протест проти соціальної несправедливості і недосконалості існуючого світу. І цей протест він висловлював на сторінках своїх творів. Увагу Мольєра, як автора комедій, залучали порушення норм людської моралі, відхилення від природних прагнень в ім’я надуманих цінностей. На його думку, фальшиві ідеали лежать в основі збоченої моралі. Саме тому він вимагав від людей справжньої моральної строгості, вміння підпорядковувати свої бажання і поведінку вимогам розуму.

Одним з яскравих реалістичних творів письменника стала комедія «Міщанин-шляхтич». В основу п’єси було покладено сюжет про багатого буржуа, готового в своєму прагненні до аристократичних титулів прийняти безглузде, фантастичне звання «мамамуші» і піддатися маскарадному обряду посвячення в це звання. Герой Мольєра, пан Журден – простодушний недалекий міщанин, який несподівано розбагатів і єдине бажання якого – стати дворянином. Для досягнення цієї мети герой готовий на будь-які приниження, він готовий виконувати найбезглуздіші поради тих, перед ким він схиляється. Його невігластво, довірливість і простодушність спонукали нахабного обманщика Доранта піддати Журдена «вихованню». Він обіцяє навчити героя манерам маркізів, закликає в усьому покластися на нього. Насправді ж ним керують виключно корисливі інтереси. Пройдисвіт грає не лише на прагненні міщанина стати дворянином, він підіграє недалекому простакові абсолютно в усьому, прагнучи отримати за свою «безцінну» до якомога більшу винагороду і таким чином збагатитися, не докладаючи особливих зусиль. Дорант користується бажанням Журдена доглядати за маркізою Доріменой . Для афериста це – прекрасна можливість влаштувати свято на честь своєї дами і добре поживитися за рахунок довірливого героя. Він вселяє Журдену, що маркіза до нього небайдужа, і тим самим підштовхує героя до активних і нерідко комічних дій .

Объяснение: