Торгуясь с собакевичем за мертвые души, чичиков говорит: «, ни, ни, даже четверти угла не , копейки не прибавлю» . о какой сумме идет речь?

о 100 рублях за одну душу!

Архитектура барокко — художественное направление и архитектурный стиль, включающий ряд историко-региональных художественных стилей, течений и школ, а также эпоха в развитии архитектуры стран Европы и Америки (особенно в Центральной и Южной), охватывающая значительный временной период, около 150—200 лет. Стиль барокко зарождался в Италии, главным образом в архитектуре Рима в середине XVI века и завершался в Италии во второй половине XVIII века, в других странах — в конце того же столетия [1]. Стиль барокко в своем историческом развитии охватил все виды искусства, прежде всего архитектуру, но проявился также в живописи, театре (и связанной с ним литературе, музыке), скульптуре, графике и декоративно-прикладном искусстве.

Я хочу розповісти про свого старшого брата. Він людина насправді незвичайна. Високий на зріст, стрункий, з темними-темними очима, він завжди привертає до себе увагу, хоча й досить мовчазний від природи. Іноді ходить такий замислений, що може не чути, як до нього заговорять, або не помітити чогось. Але насправді він дуже уважний до батьків та до мене. Причиною ж його замисленості найчастіше ө його робота, а працює він архітектором. Ще коли брат навчався, носив якісь незрозумілі креслення, я думав, що бути архі тектором треба багато рахувати, розумітися на нецікавих цифрах, знати все про дуже нудно матеріали. Але тепер, коли я став трохи старшим, я зрозумів, що архітектор - професія, яка поєднує в собі творчість і точність, відповідальність і повну свободу. Коли мій брат працює вдома, він зажди дуже зосереджений. Часом він може просто сидіти мовчки і дивитися у якісь креслення або тримати ручку над чистим аркушем паперу. Але я знаю, що у цей час в його голові народжується нове творіння - будинок, у якому житимуть люди, або буде магазин чи кафе. Брат ще молодий фахівець, тож часто він допомагає комусь досві дченішому або виконує невеличкі проекти. Але навіть у будь-якій роботі не може бути дрібниць — так завжди вчить мене брат. Бо уважність, відповідальність, уміння архітектора це і зручність, і комфорт, і— що дуже важливо-безпека людей. Мій брат має дуже красиві руки. Коли він пише або малює, вони ніби літають над папером. Я із задоволенням стежу за його роботою. У його очах горить вогник, здається, він на сто відсотків захоплений своею роботою. Як прекрасно, коли людина любить ті завдання, які виконує! Як прекрасно, що людина вкладає душу у свою працю. Найбільше задоволення я дістаю, коли брат показує мені нові будівлі, сучасні проекти, опубліковані в архітекторських журналах чи в електронних виданнях. Тоді я по-справжньому дивуюсь. У людей виходить зробити твір мистецтва з будівлі. Особливо вражає, коли простота 1, як зараз кажуть, функціональність будинку поєднується зі справжньою мистецькою цінністю, красою найвищому розумінні цього слова. Я навряд чи буду архітектором, як мій брат, бо хочу обрати іншу професію, але його приклад багато мене вчить: я споді ваюсь так само любити свою роботу, вкладати в неї власне натхнення ставитись дуже відповідально до будь-якого завдання, як це робить мій брат