Какая главная мысль сказки н.в.гоголя заколдованное место

Вотттттттттт вррррррроооооде так

Жизнь, как загадка, темна - Блок А.Жизнь, как загадка, темна,
Жизнь, как могила, безмолвна,
Пусть же пробудят от сна
Страсти порывистой волны.

Страсть закипела в груди -
Горе людское забыто,
Нет ничего впереди,
дымкой закрыто.

Только тогда тишина
Царствует в сердце холодном;
Жизнь, как загадка, темна,
Жизнь, как пустыня, бесплодна.

Будем же страстью играть,
В ней утешенье от муки.
Полно, глупцы, простирать
К небу безмолвному руки.

Вашим умам не дано
Бога найти в поднебесной,
Вечно блуждать суждено
В сфере пустой и безвестной.

Если же в этой пустой
Жизни и есть наслажденья, -
Это не пошлый покой,
Это любви упоенье.

Будем же страстью играть,
Пусть унесут ее волны...
Вечности вам не понять,
Жизнь, как могила, безмолвна

ЧиПечорин є героєм свого часу >печорин герой час гідності автор Гадаю так, вПечорине ми можемо побачити героя свого часу. Причому героя над сенсі людини, коїть подвиги, а людини, персонажа, як із епізодів життя. Він, як персонаж дуже символічний, Я бачу у ньому як особистість, а відбиток епохи, всього суспільства. Мені здається, автор намагався лише у особистості вмістити усе й гідності, й недоліки: розум, проникливість, фаталізм, любов, суперництво, заздрість, ревнощі – словом, геть усе, що притаманне суспільству, і кожному індивідові окремо. Завдяки такому втіленню, набагато простіше зрозуміти й побачити, що з себе представляє той «світ», де всі живуть, у тому, вважаю, величезна заслуга. Сам герой дуже цікава. Він індивідуальний, певне, цим правилом і приваблює сильне увагу. Він йшов проти системи, проти натовпу, рамок, можна було б назвати це нігілізмом, проте вже, усе цілком можна пояснити з її боку. У ньому уживаються цілком несумісні якості, практичність, раціональність, розрахунок, і звичка розраховувати лише себе й у водночас, віра у долю, призначення. Здається, ніби такі люди з'являються із певною періодичністю, коли суспільство особливо у них потребує, щоб зрозуміти, що що - то ми не то треба повернути, змінити життя… Автор рветься проявити ставлення чи налаштувати читача, він розповідає, причому із різних точок зору, від імені різних героїв, аби в кожного виникли свої асоціації, й у зрозумів, що у час теж неодмінно знайдеться «герой». Якщо уважно прочитати, то навіть можна побачити деяку психологічнурекурсию. Автор відбиваєПечорине те, що самПечорин бачить у інших людей. Гадаю, так, безумовно він був, є й світло залишиться героєм власного, а й часу