Гранатовый браслет" чем привлекла вера николаевна телеграфиста желткова?

Тема: зображення від’їзду внучки та сум бабусі

Ідея: заклик любити своїх рідних, частіше провідувати, не залишати їх надовго

Художні засоби

Епітети: дитячим сміхом, вікової звички, у спорожнілу хату, тихенько опустила

Метафора: сміхом бризнувши в зело, за повелінням вікової звички

Порівняння: зорі-жаровички

Персоніфікація: курява вляглась, вийшли в небо зорі-жаровички, перекотилось літо за село, осінь опустила листок

Анафора (єдинопочаток): "І курява... І вийшли ... І тихо бабка … І осінь..."

Зменшувальні суфікси: черевички, рученя, жаровички, малесенькі, тихенько

Забула внучка в баби черевички...

Дитячим сміхом бризнувши в зело.

За повелінням вікової звички

Перекотилось літо за село.

Махнуло рученя в бензовозі —

І курява вляглась після коліс.

А бабка все стояла на дорозі,

Хустинкою торкаючись до сліз.

І вийшли в небо зорі-жаровички,

І тихо бабка посеред села

Малесенькі дитячі черевички

У спорожнілу хату занесла.

Лягла собі. І світло не світила.

Торкнулась черевичків перед сном —

І осінь їй тихенько опустила

Горіховий листок перед вікном.

Великолепие родной природы в стихах Александра Сергеевича Пушкина раскрыто полностью, в родной природе поэт черпал вдохновение. Нет такого времени года, о котором Пушкин не написал бы трогающих душу лирических строк. Самые возвышенные слова в этих стихах звучат естественно, точно описывая явления и картины природы. Но очень часто поэт использует слова вполне обычные, из бытовой речи. И с такой же точностью достигает результата. Сравним два известных пушкинских стихотворения о зиме:

"Мороз и солнце; день чудесный!

Еще ты дремлешь, друг прелестный –

Пора, красавица, проснись;

Открой сомкнуты негой взоры

Навстречу северной Авроры,

Звездою севера явись!"

Объяснение:

держ