Портрет(не описание)старшего дубровского то есть облик

Андрей Гаврилович Дубровский - отец главного героя романа, Владимира Дубровского.

Андрей Дубровский - бедный дворянин, потомок старинного дворянского рода:

"...Дубровский с расстроенным состоянием принужден был выйти в отставку и поселиться в остальной своей деревне..."

"...остался беден и независим..."

"...старинный дворянин..."

Андрей Дубровский - небогатый помещик, владеющий небольшим именем с 70 крепостными крестьянами :

"...владел семидесятью душами..."

"...У меня сосед есть, – сказал Троекуров, – мелкопоместный грубиян..."

"...Дубровский объезжал однажды малое свое владение..." 

"...нападение на Кистеневку (так называлась деревня его соседа)..."

"...доходу означенное спорное имение может приносить, полагая с того времени в сложности, ежегодно не менее как до 2000 р..."  

Андрей Дубровский - отставной гвардейский офицер, поручик:

"...Дубровский, отставной поручик гвардии..." 

О внешности Андрея Дубровского известно следующее:

"...вошел, насилу передвигая ноги, старик высокого роста, бледный и худой, в халате и колпаке..." (старик Дубровский во время болезни)

Це літо було для мене дуже гарним і цікавим. Я з нетерпінням чекав на канікули, бо ми всією родиною вже запланували подорож Україною на авто. Нам дуже пощастило: у нас багато родичів і в Україні, і за кордоном, тобто у багатьох містах нам не потрібно було шукати готель. Подорож аша тривала майже місяць.  Побували ми і на Поділлі, і у Чернигові, і у Києві. Я накупався у теплому Азовському морі у Кирилівці, де живе одна з моїх бабусь. Там мене батьки й залищили на місяць, бо вони повинні були вертатися з відпустки на роботу, а я у місто не хотів. Я допомагав бабусі - як у багатьох людей там, у неї свій міні-готель. І зовсім мені було не важко, а, навпаки, цікаво. Я відчував себе майже дорослим.  Коли бабусі говорили, що, мовляв, рано дитині працювати, вона відповідала, що я не дитина, а вже парубок.  

Потім я повернувся до міста і провів три тижні до школи там. Зустрівся з друзями і зробив завдання на літо. А там і вересень прийшов.

Це літо було для мене дуже гарним і цікавим. Я з нетерпінням чекав на канікули, бо ми всією родиною вже запланували подорож Україною на авто. Нам дуже пощастило: у нас багато родичів і в Україні, і за кордоном, тобто у багатьох містах нам не потрібно було шукати готель. Подорож аша тривала майже місяць.  Побували ми і на Поділлі, і у Чернигові, і у Києві. Я накупався у теплому Азовському морі у Кирилівці, де живе одна з моїх бабусь. Там мене батьки й залищили на місяць, бо вони повинні були вертатися з відпустки на роботу, а я у місто не хотів. Я допомагав бабусі - як у багатьох людей там, у неї свій міні-готель. І зовсім мені було не важко, а, навпаки, цікаво. Я відчував себе майже дорослим.  Коли бабусі говорили, що, мовляв, рано дитині працювати, вона відповідала, що я не дитина, а вже парубок.  

Потім я повернувся до міста і провів три тижні до школи там. Зустрівся з друзями і зробив завдання на літо. А там і вересень прийшов.