Распределить по группам героев из произведения униженные и оскорблённые группы: 1)хищнический эгоизм 2)наивный эгоизм 3)эгоизм страдания

Трудно объяснить, попробую на примерах:

наивный эгоизм - чаще бывает у детей, но может быть и у взрослых. Это когда что-то хочется для себя, но искренне и без злого умысла забывается о других. ребенок может взять последнюю конфету, не думая о том, что эта конфета - очень важна для старой бабуши как память.

эгоизм страдания - пример: почему ты не страдаешь так же, как я? Почему ты спокоен и весел? Я ненавижу тебя за это.

хищнический эгоизм - вычислить кому сейчас плохо, кто слаб и болен. Найти, все отобрать и посмеяться над этим.

1.Ким є Михайлик? (Він є бідним сільським хлопцем). 2. Чи мав головний герой взуття на початку твору? (Ні). 3. Як звали батьків Михайла? (Батько - Панас Дем`янович, мати - Ганна Іванівна). 4. Що найбільше любив Михайло? (Читати книги). 5. Яка незвичайий птах мешкав у дворі Михайлового будинку? (Качка). 6. Навіщо Михайлові гарбузові семена? (Він хотів обміняти їх на книгу). 7 Звідки у Михайлика з`явилося взуття? (Взуття купив йому батько). 8. Чи потрапив Михайлик до театру? (Так). 9.Хто впустив Михайла до театру? (Дядько Себастіян). 10. Чи вмів головний герой множити числа? (Ні). 11. Хто водив до школи Михайлика, доки в нього не з`явилося взуття (Батько). 12.Як звали дідуся Михайлика? (Дем`ян). .
Випиши щось с цього )

Україна... Моя рідна країна, земля наших батьків, на якій нам судилося народитися і жити, яка стала для нас Вітчизною.

Велична і трагічна історія моєї України. Здавна численні завойовники приходили на цю прекрасну, багату землю, щоб загарбати її й поневолити український народ.

Народні пісні, думи, перекази донесли до нас правду про давні героїчні і сумні часи, коли славні козаки-запорожці боронили волю народу, священні землі рідної землі.

Тривалий час Україна, втративши незалежність, стогнала під ярмом поневолювачів. Але тліла в народі під попелом неволі "іскра вогню великого", невмирущим виявився нескорений дух, прагнення до свободи. І першим, хто сказав про це на весь світ, був Тарас Шевченко:

Не вмирає душа наша,

Не вмирає воля.

Традиції великого Кобзаря підхопили і продовжили його численні послідовники — всі ті, кому не байдуже, хто ми, "чиї сини? Яких батьків?"

Саме завдяки їхній титанічній праці, самозреченості заради Вітчизни Україна нарешті здобула самостійність, стала незалежною. На цьому шляху зроблено тільки перші кроки. Багато ще складних проблем у молодої нашої держави.

Колись Іван Франко у Пролозі до поеми "Мойсей" з пекучим болем і гіркотою писав про свою знедолену Батьківщину, про принизливе становище українського народу:

Народе мій, замучений, розбитий,

Мов паралітик той на роздорожу,

Людським презирством, ніби струпом,

Вкритий!

Але останні строфи Прологу передають непохитну віру поста в національне відродження рідної землі.

Віриться, що всі труднощі будуть подолані і стане Україна щасливою і радісною домівкою мого народу. Бо він того гідний!