Яка проблема работоргівлі в творі п'ятнадцятирічний капітан

29 января 1873 г. шхуна-бриг «Пилигрим», оснащённая для китобойного промысла, выходит в плавание из порта Оклеанда, Новой Зеландии. На борту находятся отважный и опытный капитан Гуль, пять бывалых матросов, пятнадцатилетний младший матрос — сирота Дик Сенд, судовой кок Негоро, а также жена владельца «Пилигрима» Джемса Уэлдона — миссис Уэлдон с пятилетним сыном Джеком, её чудаковатый родственник, которого все называют «кузен Бенедикт», и старая нянька негритянка Нан. Парусник держит путь в Сан-Франциско с заходом в Вальпараисо. Через несколько дней плавания маленький Джек замечает в океане опрокинутое на бок судно «Вальдек» с пробоиной на носу. В нем матросы обнаруживают пять истощённых негров и собаку по кличке Динго. Оказывается, что негры: Том, шестидесятилетний старик, его сын Бат, Остин, Актеон и Геркулес — свободные граждане США. Завершив работу по контракту на плантации в Новой Зеландии, они возвращались в Америку. После столкновения «Вальдека» с другим судном все члены экипажа и капитан исчезли и они остались одни. Их переправляют на борт «Пилигрима», и через несколько дней внимательного ухода за ними они полностью восстанавливают свои силы. Динго, по их словам, капитан «Вальдека» подобрал у берегов Африки. При виде Негоро собака по непонятной причине начинает свирепо рычать и выражает готовность на него наброситься. Негоро предпочитает не показываться на глаза собаке, которая, по всей видимости, его узнала.

"Это было в разведке"

Фильм о двенадцатилетнем разведчике, герое Великой Отечественной войны.

Фильм создан по реальным событиям из боевой биографии разведчика Александра Ивановича Колесникова. Юный Саша, как и герой фильма Вася Колосов, сбежал со своим другом в 1943 году на фронт.

В отличие от прототипа, герой фильма - сирота. В эшелоне Вася знакомится с сержантом, который проявил участие к судьбе паренька. Сержант его привозит в танковую часть. Во избежания хлопот, связанных с появлением мальчугана, командир приказывает отправить парня в тыл. Но Вася сбегает от провожатых и даже умудряется в лесу обнаружить немецкого парашютиста. Получив медаль за поимку фашиста, Василий становится своим для танкистов. Впереди новые приключения: плен, чудесное из лап врага и новая встреча с танкистами.

Крепко сделанный, патриотически ориентированный, детский (да , и взрослый) советский боевик! Фильм поставлен по абсолютно реальным событиям - реальный герой картины, Колесников А.И., проживает (информация 2005 года) в Москве. Его военные воспоминания были услышаны писателем Сергеем Смирновым, который на основе этих воспоминаний написал очерк под названием "Сан Саныч". После публикации очерка в 1967 году, сценаристом Труниным В. был написан сценарий фильма "Это было в разведке". Режиссер Лев Мирский, благодаря своей , второму режиссеру Нине Ивановой (её единственная знаменитая роль в кино - учительница в фильме "Весна на Заречной улице"), отыскал в обыкновенной московской школе 15-летнего Витю Жукова, который с большим упехом сыграл своего сверстника - Васю Колосова, главного героя фильма. Эта роль, а также великолепный актерский состав, с моей точки зрения, сделали фильм выдающимся достижением советского кинематографа.

Американський новеліст О. Генрі написав майже 400 оповідань і один роман «Королі та капуста». Критики нерідко називають О. Генрі «великим утішником» і розважальним письменником. Так, в його оповіданнях є щось райдужне і казкове. Його герої — типові маленькі люди — часто зазнають поразки своїх ілюзій. Нерідко їм на до О. Генрі закликає його величність Добрий Випадок, який забезпечує щасливу кінцівку подій, та ідеали вірності, дружби, любові перемагають. Здається, ніби письменник просто задовольняв смак своїх читачів, здебільшого представників середніх класів. Але таке пояснення було б надто спрощеним. Навпаки, він бачив їх надто гостро (принаймні його блукання світом і в'язниця навчили цього). Причину казковості естетики О. Генрі, як і схильності до щасливих кінцівок, швидше, слід шукати в гуманістичній спрямованості й демократизмі його творчості. Він завжди щиро вірив у можливість щасливого життя тих пересічних американців, яких із такою любов'ю і симпатією зображує на сторінках своїх книг. Він прагнув подарувати простим людям велике свято Різдва.

Цікаво, що О. Генрі увійшов у світову літературу саме як гуморист, хоча сатиричних творів у його творчості не так багато. Найвідомішою його спробою в цьому жанрі є пародійно-гумористичний роман «Королі та капуста». На думку самого письменника, він створив трагічний водевіль, «комедію, пошиту зі строкатих клаптиків». Цей перший і єдиний роман (а точніше, низка самостійних новел) стосується теми відносин між США і Латинською Америкою. Дія відбувається у вигаданій центральноамериканській країні Анчурії. Проте і в цьому, суто сатиричному творі, О. Генрі був швидше письменником гумористично-ліричного плану, ніж соціальним сатириком.

У творах О. Генрі нас вражає безліч глибоких думок і влучних . Та й не всі його новели такі безхмарно світлі і веселі, як, наприклад, «Вождь червоношкірих». Є серед них чимало сумних («Дари волхвів», «Останній листок») або трагічних («Місто без подій»). Гостро в його творах відчувається самотність людини, а також жорстокість і байдужість сучасного світу. З погляду письменника, життя — не комедія і не трагедія, а примхливе поєднання і того, й іншого. Новели О. Генрі — тісне співіснування смішного і сумного, кумедного і драматичного.

Наприклад, у новелі «Дари волхвів» бідне подружжя — Джим і Делла напередодні Різдва