Анализ стихотворения тютчева "ты любишь, ты притворствовать "

Стихотворений К словарю
Ф. И. Тютчев. К N. N.
Ты любишь! Ты притворствовать умеешь:
Когда в толпе, украдкой от людей,
Моя нога касается твоей,
Ты мне ответ даешь – и не краснеешь!
Всё тот же вид рассеянный, бездушный,
Движенье персей, взор, улыбка та ж...
Меж тем твой муж, сей ненавистный страж,
Любуется твоей красой послушной!..
Благодаря и людям и судьбе,
Ты тайным радостям узнала цену,
Узнала свет... Он ставит нам в измену
Все радости... Измена льстит тебе.
Стыдливости румянец невозвратный,
Он улетел с младых твоих ланит –
Так с юных роз Авроры луч бежит
С их чистою душою ароматной.
Но так и быть... В палящий летний зной
Лестней для чувств, приманчивей для взгляда
Смотреть, в тени как в кисти винограда
Сверкает кровь сквозь зелени густой

"Медной горы хозяйка" - один из самых известных сказов русского писателя Павла Бажова (1879 – 1950). Сказ был впервые опубликован в 1936 году. Медная гора - это название медного рудника Гумешки на Урале. О Хозяйке Медной горы Бажов слышал рассказы в своей семье и у заводских стариков.  Образ Хозяйки Медной горы или Малахитницы в горно-рабочем фольклоре имеет различные варианты: Горная матка, Каменная девка, Золотая баба, девка Азовка, Горный дух, Горный старец, Горный хозяин. Все эти фольклорные персонажи являются  хранителями богатств горних недр. Образ Малахитницы у Бажова значительно сложнее. Писатель воплотил в ней красоту природы, вдохновляющую человека на творческие искания.

Фантастика та пригодницькі романи — улюблені твори будь-якого підлітка. Мабуть, кожен хлопець з нашого класу мріє про такі подорожі, як у Робінзона Крузо з роману Даніеля Дефо або у Діка Сенда з «П'ятнадцятирічного капітана» Жуля Верна... Хочеться пройти і по заплутаних шляхах пригод Шерлока Холмса з оповідань Артура Конан Дойля, але розумієш недосяжність своїх бажань...

Та коли береш до рук книгу Всеволода Нестайка «Тореадори з Васюківки», розумієш, що і ти частенько разом зі своїми друзями опиняєшся у подібних ситуаціях веселих пригод. Незвичайні події, які відбуваються з головними героями — Явою і Павлушею, захоплюють, переносять читача до Васюківки аж у «метро» — до станції «Клуня» — станції «Крива груша», де борсається нещасна свиня Манюня. Без сліз і сміху читати «Тореадори з Васюківки» неможливо!

Здається, що я знайомий з цими хлопцями вже кілька років!

Павлуша і Ява («насправді його Іваном звати») — «найкращі друзяки і напарники». Гострий на язик дід Салимон каже про них: «Одно... Ява і Павлуша пішли. От хлопці! Орли! Соколи! Гангстери, а не хлопці! Нема на них буцегарні».

Павлуша і Ява роблять дошкульні витівки не тому, що злі за характером: їм хочеться, щоб про них «слава... гриміла на всю Васюківку, як радіо на Перше травня».

Енергія фонтанує з хлопців, тому вони й вигадують різні «штуки - викаблуки». За характером Павлуша і Ява дуже схожі, але більшим винахідником і лідером у дружніх стосунках є Іван. Це він вигадав випустити «пугутькало» в клубі під час лекції на тему «Виховання дітей у сім'ї», влаштувати бій биків з головною «героїнею» коровою Контрибуцією, зробити підводного човна з напівзатопленої плоскодонки...

За своїм характером хлопці добрі, сміливі та співчутливі до чужого горя: вони могли б не ризикувати здоров'ям і життям, коли почули з глибини колодязя «плаксиве щеняче скімління».

Попри всі суперечки між друзями, Ява зважає на недавню хворобу Павлуші і спускається в колодязь: « в тебе була ангіна тиждень тому. Тобі не можна в колодязь», — каже він другові, коли вони вирішують, кому спускатися за цуценям. Крім того, Іван проявляє неабияку кмітливість, коли задіює в рятувальній операції і брус-перевагу, і вірьовку з прив'язаної кози. З того моменту друзів стало троє: Павлуша, Ява і Собакевич — цуценя, якого витягнули з колодязя.

Як цікаво читати про всі веселі пригоди Павлуші та Яви — кмітливих та винахідливих героїв Всеволода Нестайка! Здається, що й сам автор такий же веселий, кумедний чоловік, що добре знається на дитячих характерах, з гумором, іронічно і одночасно з милуванням описує своїх героїв! Книга

Всеволода Нестайка «Тореадори з Васюківки» стала моєю улюбленою, а герої пригод Павлуша і Ява — найкращими моїми друзями.