Напишите сочинение , на тему тарас бульба, по плану 1.вступление(почему братья стали врагами? ) 2.осн.часть(в чем сходство остапа и андрия) 3.вывод(мое отношение к героям и поступкам)

1. В повести "Тарас Бульба" Братья Остап и Андрий являются главными героями в повести «Тарас Бульба».  Младший сын Андрий радовал мать, а старший Остап старался быть похожим на отца.  Хоть они и братья, но всё же они такие разные и внешне и характерно. Но поссорили они потому что, Андрий предал своих товарищей ради любви, а Николай Васильевич Гоголь писал что у казаков: нет уз святее товарищества, мать любит свое дитя, отец любит свое дитя, дитя любит отца и мать но и волк тоже любит свое дитя а товарищество это узы которые святее чем кровные. Таким образом узы товарищества у казаков стояли выше чем узы родства или тем более любовные.

2. Изначально братья были очень разными, с разными характерами, интересами, взглядами, жизненным опытом. В подростковом возрасте оба сына Тараса Бульбы поступили на обучение в семинарию. В это время стало отчетливо проявляться различие в чертах их характеров. Андрий обладал веселым нравом, легко сходился с товарищами по учебе, так же легко усваивал премудрости науки, с удовольствием участвовал в потасовках и всегда выходил сухим из воды. Остап был замкнут, молчалив, с трудом, но упорно учился, сторонился товарищей, часто бывал объектом их грубоватых шуток, но умел постоять за себя.

3. Хоть оба эти герои мне понравились, у каждого есть отдельное мнение о них. Внешне но и также характерно. Остап и Андрий сыновья запорожского казака Тараса Бульбы. Они были сильными, храбрыми, крепкими и образованными юношами. В двенадцать лет мальчики были отданы в Киевскую Академию . Андрий был изобретательнее Остапа и иногда с своего ума умел увертываться от наказания. Так же Андрий отличался от своего брата и отца тем,что для него главным в жизни была любовь к женщине, а для других казаков-вера. Ради любви к полячке Андрий предает Родину, товарищей, отца, брата и переходит на сторону поляков.  Остап не любил учиться и постоянно закапывал книги, срывал занятия, но после того, как отец пригрозил отправить сына в монастырь Остап занялся учебой. Остап всегда был верен Отчизне, товарищам и отцу.

Т. Г. Шевченко –   основні мотиви творчості (за творами Т. Г. Шевченка)

Усю історію життя та творчості  Т. Г. Шевченка можна назвати тяжкою та складною драмою. Особиста драма поета тісно сплітається з драмою його як геніального виразника думок і заповітів ідеалів рідного народу.  

Ще будучи юним хлопцем Тарас Григорович Шевченко проймався глибокою тривогою за долю рідної землі та її людей. Адже батьки Тараса, його старші брати та сестри щоденно працювали на панщині, і хлопцю добре було відомо про тяжку долю кріпаків. Разом з цим Шевченко глибоко захоплювався славним героїчним минулим свого народу, його безстрашних ватажків. Тарас ніяк не міг зрозуміти, чому нація, яка має таку велику історію та таких славетних предків, мовчить та гне спини на панщині. Шевченко не збирався мовчати.  І не мовчав! Засуджував російський царат та кріпацтво. Діставалося від поета і тим «землякам»  –  українцям, які «деруть шкуру» з «братів незрячих, гречкосіїв». Саме через свої переконання довелося Шевченку відбути заслання. У той скрутний час  пережив поет найгірші відчуття: відчуття відірваності від рідного народу, відірваності від свого коріння. Давалася в знаки і відсутність спілкування з близькими людьми, однодумцями. Та Тарас не здався – і в засланні вдавалося йому писати і малювати, і таки повернувся поет на рідну Україну.    

Для сучасної молоді Шевченко являється символом честі, правди і безстрашності, великого  людинолюбства і священної ненависті до тих, хто намагається обмежити її волю.

Тараса Григоровича завжди підтримував народ, адже він мав єдину з ним думку – думку, як визволитися з-під тяжкого гніту кріпацтва. Шевченківська поезія підтримувала людей. Саме такі свідомі особистості, як Шевченко, творили велику історію нашої країни та народу історію. Великий Кобзар став для людей хлібом насущним, вони підпитувалися від його творів вірою, енергією та впевненістю у завтрашньому дні.

Не можна уявити Україну без Шевченка, а Шевченка  - без України. Про  історію рідної держави  розповідає Кобзар у своїх творах, щоб пробудити у своїх співвітчизників почуття національної гідності і свідомості. Величні образи народних героїв постають перед нами зі сторінок «Кобзаря»:

Було колись – в Україні

Ревіли гармати;

Було колись – запорожці

Вміли панувати…

Тому Т. Г. Шевченко і є основою нашої душі, його твори переживуть століття і завжди будитимуть у серцях людей найблагородніші почуття.

Великий син українського народу, геніальний поет і самобутній художник, мислитель і революціонер-демократ Тарас Григорович Шевченко займає найпочесніше місце в світовій літературі і образотворчому мистецтві XIX століття. Серед великих діячів, чиї серця, талант, помисли спрямовані на служіння народові, чия душа сповнена високої любові де Вітчизни, Шевченко по праву займає одну з найвищих ступенів, він справедливо вважається  одним з найбільших патріотів усіх часів і народів. Мало хто в історії світової культури з таким вогнем душі захищав свободу і незалежність батьківщини, честь і гідність народу. Великий Кобзар відіграв величезну роль у розвиткові національної і соціальної самосвідомості українського народу. Боротьба проти будь-якого гніту, в тому числі й національного, була в концесії Шевченка боротьбою за те, щоб розчистити шляхи для вільного розвитку як українського нарощу, так і інших гноблених народів. І все це він робив не балачками, ні роз-мовами, а великою, геніальною силою своїх поетичних творів. Патріотичні ідеї Шевченка зросли на життєдайному грунті багатовікової боротьби українського народу за свою незалежність, проти соціального і національного гніту. Героїчне минуле України привертає увагу молодого Поета не саме по собі, а як дійовий побудник сучасного становища народу, як засіб для піднесення патріотичного почуття:

Поет розуміє, що немає і не може бути вільної, щасливої і радісної вітчизни, поки "...скрізь на славній Україні Людей у ярма запрягли Пани лукаві... /"І виріс я на чужині"/. Шевченкові герої - це люди кровно зв'язані з батьківщиною. Це подвижники, для яких немає вищого почуття, ніж гаряча любов до стражденної матері-вітчизни. Такими патріотами були вожді народних повстань - Наливайко, Тарас Трясило, Богдан Xмельницький, Богун, Залізняк, Гонта.