Жизнь и поведение жилина и костылина в плену?

Жилин и Костылин являются полной противоположностью друг друга.

1). Так при захвате в плен Костылин не Жилину обстрелять татар, не дождался его, а быстро удрал к крепости.
Жилин же, даже видя превосходство татар, оставшись без оружия, предпринимает различные маневры, чтобы от них уйти. Понимая, что ему это не удается, твердо решает, что в плен не сдастся и направляет лошадь на одного из татар в решимости его зарубить.

2). При разговоре с татарами о выкупе Жилин непреклонен, он хорошо понимает, что терять ему нечего, кроме жизни. Он дерзок, смел, пытается даже диктовать условия. Жилин уже сейчас твердо знает, что сбежит. Поэтому на письме домой пишет неправильный адрес. Он надеется только на себя и не хочет обременять свою маму.
Костылин же трусоват. Он не перечит татарам, со всем соглашается. Пишет письмо, лишь бы его кормили и с ним хорошо обращались. Татары даже ставят его в пример Жилину, говоря: «….ты все серчаешь, а товарищ твой смирный! »

3). Находясь в плену, Костылин ждет ответа и денег из дома. Он ничему не сопротивляется, смиренно ожидая своей участи. Иногда кажется, как будто он уже не живет. Хорошим подтверждением этому являются строки: «Костылин еще раз писал письмо домой, все ждал присылки денег и скучал. По целым дням сидит в сарае и считает дни, когда письмо придет, или спит» .
Жилин же ему полная противоположность. Все, что он делает в плену -это шаг к его освобождению. Он, увозимый татарами в плен, в крови, с разбитой головой, пытается запомнить дорогу. В ауле он осматривает окрестности, в поиске дороги к своим. Он входит в доверие к татарам тем, что делает игрушки, ремонтирует различные предметы. Он даже «лечит» , хотя знает, что рискует, ведь этого делать он не умеет. Он создает подкоп, приваживает собаку, копит лепешки. Ему, в отличие от Костылина, некогда скучать.

4).Когде Жилин предложил бежать, Костылин испугался, заробел, он и не думал об этом. У него возникают одни вопросы. Весь побег Костылин является обузой: полез под стену - зацепился, загремел; ноги о камни поранил, устал, оленя испугался; всю дорогу ноет. Да и снова в плен они попадают только из-за него.
А у Жилина уже готов план. Он весь побег является для Костылина проводником. Он и дорогу ищет, и ему идти, а когда тот уже не может передвигаться, то несет его на себе. Ему бы его давно бросить и идти одному, но об этом даже не задумывается. Он твердо знает, что «бросить товарища не годится» .

5). После неудачного побега Жилин хотя и приуныл, но все равно ищет выход из создавшейся ситуации. Он снова пытается подкапываться. Не удалось, он пытается просить у Дины.
А Костылин совсем упал духом. Он разболелся, все стонет или спит.

Поведение и поступки этих героев говорят о том, что Жилин – человек смелый, дерзкий, мудрый, мужественный, целеустремленный, преданный.
А Костылин трусоват, неуклюж, робок. Вообще он похож на человека, просто

Фольклор – скарбниця народної мудростіУсна народна творчість являє собою величезну культурно-літературну скарбницю української мови. На мій погляд, це коштовне надбання, без якого був б неможливим повноцінний розвиток і становлення сучасної літератури. Якби хтось засумнівався в самобутності української культури (а такі люди є), то найкращим аргументом була б українська народна творчість. Наші предки, створюючи приказки й прислів’я, мали мету – описати всі явища, які з ними відбувалися й передати придбаний досвід своїм нащадкам. Вони жили в гармонії із природою. Проводжаючи зиму й зустрічаючи весну, співали ластовиння, улаштовували свято. Дівчини збиралися на вигоні за селом і танцями, співом привертали увагу весни. Для маленьких дитинок матері випікали «жайворонків». Це було начебто уособленням весняного настрою. У давнину люди були більше віруючими. У створенні фольклору взяли участь і церковні мотиви. Наприклад, важливим святом стало Різдво. Колядки, які, ходячи по будинках, співала молодь, сталі зміцненою традицією. По селах ще й дотепер уважається правилом щороку на Різдво поздоровляти один одного колядкамиУ ті часи люди були менш освіченими, тому що вони не могли дозволити собі купувати книжки, ходити в театри – у них просто не було такої можливості. Усна народна творчість свідчить про потреби людей до самоосвіти, до розвитку духовності й культурного рівня. З метою інтелектуального розвитку були створені загадки. Дуже багато в українській народній творчості ліричних пісень. Наш народ можна назвати співучим по праву. До кожного свята була своя пісня. Пісні були на різні теми: і про любов, і про роботу, і козацькі пісні, і пісні обрядні (на народження дитини, на поховання, на весілля). Без пісень неможливо собі представити український фольклорФольклор – це початковий етап становлення української літератури, невід’ємна її частина. Коли я була маленька, бабуся любила розповідати мені народні казки, які їй колись розповідала її бабуся. Це так чудово, що між людьми існує зв’язок, на яку не може впливати час! Звичайно, щось забувається, дуже багато вже втрачено. Але я вважаю, що ще не пізно зробити спробу зберегти те, що залишилося в народній пам’яті. Люди, які збирають і записують усну народну творчість, роблять величезний внесок в історію й літературу. У фольклорі відбито багато історичних подій, їхнє народне бачення й відношення до них. Якщо ми втратимо й забудемо минуле, то ми не будемо мати майбутньогоНародний досвід, що накопичувався століттями, може до нам уникнути деяких проблем у майбутньому. Невже наші пращури з покоління в покоління дарма передавали нам свій досвід? Невже ми не зможемо зберегти пам’ять до тих, хто протягом багатьох століть піклувався про наше майбутнє й сподівався, що ми продовжимо їхньої традиції. Я вважаю дуже корисним існування сучасних кружків для дітей і молоді, де знайомлять із народними традиціями й учать їх поважати. Якби ми більше цікавилися фольклором, розширюючи наш світогляд, наша духовність була б на більше високому рівні. Мені дуже подобається українська народна творчість. Я дуже люблю разом зі своєю бабусею співати народні пісні, слухати її оповідання про минулі часи. Мені здається це дуже цікавимА вишита сорочка й заплетена коса, на мій погляд, будь-яку дівчину роблять красунею. Зацікавленість людей усною народною творчістю, його мудрістю й красою сприяє росту рівня національної самосвідомості, який, зараз нам, на жаль, дуже не вистачає

О детстве Обломова. О его воспоминаниях. Там показана жизнь "сонной" Обломовки. Все там протекало тихо и мирно. Маленького Обломова редко выпускали из дома. Ему не давали резвится, так как боялись за него. Вероятно это сыграло важную роль и в его будущем. Штольца же с детства учили разным наукам. Математике, грамоте, литературе. В свободное от занятий время он убегал во двор, резвиться с мальчишками.
Обломовка словно былоа вся покрыта пеленой лени и сна. И лишь дом Штольцев был единственной живой песчинкой в сонном царстве.