Определите идейно тематические особенности романа бедные люди

Тема маленького человека

«Бедные люди» - это повесть о городской нищете, о людях, влачащих по-настоящему жалкое существование. Именно благодаря этому произведению в русской литературе появилось устойчивое выражение «маленький человек», которое несет в себе тематику многих произведений Чехова, Гоголя и Бунина.

Достоевский повествует о жизни людей мелких чинов, которые постоянно голодают, мерзнут и болеют, им приходиться жить в жалких квартирах отдаленных районов и часто занимать в долг.

Тема отдельной человеческой личности, крутящейся в водовороте определенных обстоятельств и условий, которыми была ограничена их жизнь в России, раскрыта в романе Достоевского с таким умением и талантом, что сам факт того, что первый роман этого писателя мгновенно сделал его признанным мастером слова, не вызывает шока.

Эта тема еще долго будет звучать в произведениях Достоевского, но все же эта история «маленьких людей» представляет собой самый яркий образец этого направления в творчестве Достоевского.

Ф. М. Достоевский является не просто продолжателем традиций в русской литературе, но становится автором одной ведущей темы — темы “бедных людей”, “униженных и оскорбленных”. Поэтому творчество Достоевского так цельно тематически. Достоевский как бы говорит своим творчеством, что всякий человек, кто бы он ни был, как бы он низко ни стоял, имеет право на сочувствие и сострадание.  

Как многие выдающиеся русские писатели, Достоевский уже в первом романе “Бедные люди” обращается к теме “маленького человека”. Главный герой романа — Макар Девушкин — бедный чиновник, придавленный горем, нуждой и социальным бесправием. Как и Гоголь в повести “Шинель”, Достоевский обратился к теме бесправного, безмерно униженного и забитого “маленького человека”, живущего своей внутренней жизнью в условиях, грубо попирающих достоинство человека. Сам Достоевский писал: “Все мы вышли из “Шинели” Гоголя”.  

Гуманистическая направленность “Бедных людей” была замечена критикой. Белинский восторженно приветствовал Достоевского: “Это талант необыкновенный и самобытный, который сразу, еще первым произведением своим, резко отделился от всей толпы наших писателей... ”.⇔

Тарас Бульба – это центральный персонаж повести Н. В. Гоголя. Этот человек настоящий воин, истинный казак. Тарас очень силен. И, несмотря на его преклонный возраст, в нем еще не угасла воинская доблесть и дух казака. В бою Тарас ничуть не хуже молодых казаков. Он жесток и беспощаден к врагам. Тарас Бульба не простил даже своему сыну Андрию предательства. Он собственноручно лишил жизни сына: «Я тебя породил, я тебя и убью!» . Тарас уби-вал не сына, он стрелял во врага. Своих товарищей наш герой уважал, в беде казаков никогда не оставлял. Для него смыслом жизни были военные похо-ды. Как все казаки он был патриотом православной Русской земли, и свой долг видел в защите ее от ненавистных басурман. Тарас – это герой своего времени.

Василь Голобородько народився на Луганщині. Після закінчення школи майбутній митець працював на шахті, а потім навчався у Київському державному університеті імені Т. Г. Шевченка, далі у Донецькому університеті, з якого його відрахували через вимогу про впровадження викладання українською мовою. Після цього В. Голобородько працював на найрізноманітніших роботах.

Талановитий український поет В. Голобородько почав друкувати свої твори у 1964 році. У 1970 році у Сполучених Штатах була надрукована його збірка «Летюче віконце», а у 1988 році — поетична збірка «Зелен день». Книга поезій «Ікар на метеликових крилах» з’явилася у 1992 році, а збірка «Калина об Різдві» у 1992 році. Увесь цей час В. Голобородько вивчав український фольклор, використовував у своїх поетичних творах елементи народної творчості.

Поетична творчість В. Голобородька оживляла стародавній світ українських обрядів, пісень і казок. У своїх творах поет намагався осмислити наше складне життя, побачити в ньому своє місце і місце своїх сучасників, передати свої переживання і відчуття. В. Голобородько писав такі слова: «Кожен народ відображає дійсність через мову і культуру, тому дійсність, відображена в українській мові, є унікальною». Наприклад, у вірші «Ми йдемо» поет зобразив українців, які гордо йшли своїм віковічним шляхом:

«Ми йдемо по Україні:

від степів до гір,

від лісів до морів —

звідусіль виходимо на прадавні шляхи,

і немає нам ліку».

Ствердження про те, що кожне українське слово прописане у літописах і проспіване в піснях, В. Голобородько стверджував і у вірші «Наша мова».

Відтворюючи красу української природи, поет зобразив незвичайну красу конвалії, яку відобразив у поезії «Дзвінкі конвалії». Ліричний герой цього поетичного твору виходить на ріг вулиці для того, щоб роздати людям квіти, подарувати їм радість і поділитися з ними неповторною красою.

В. Голобородько щиро вірив і в те, що на свято Івана Купала рослини можуть розмовляти. Так, у поезії «Мова рослин» поет передав тиху розмову цілющого зілля:

«Сон-трава каже:

«Я — щоб дитині добре спалося».

Ранник каже:

«Я — щоб рани скоро гоїлися».

Розрив-трава каже:

«Я — відкриваю таємниці».

Взагалі, В. Голобородько — талановитий український поет, який добре розумів красу української природи, який щиро прагнув донести цю красу своїм читачам, який був справжнім сином свого народу і підтвердив це своїм життям та своєю творчістю.

Объяснение: