Порівняльний аналіз сонетів петрарки і шекспіра

Егеменді еліміздің Елордасы Астана қаласына мерейлі 10 жыл толып отыр. Осы мерейтойдың құрметіне орай аудан мектептерінің оқушылары арасында «Астана – елдің жүрегі» атты шығармалар конкурсы ұйымдастырылған болатын. Сіздердің назарларыңызға жүлделі орындарға ие болған оқушылардың шығармаларынан үзінді келітіп отырмыз:        Тәуелсіздік басымызға кондырған ең басты бакыт-өз таңдауымызды өзіміз жасауымыз, өз болашағымызды озіміз болжауымыз. Осындай таңдаудың бірі - ел Астанасын Сарыарканың киелі аспаны астына, қазақ топырағының кіндік тұсына кошіруіміз. Бұл, шешімнің қаншалыкты манызды екенін әрбір Қазакстандық  жақсы біледі. Ал, жас Астана болса, жыл сайын жайнап көркейе түсуде. Бас аяғы он жылдың ішінде әлем жұртшылығы таныған айбыны аскақ шаһарлардың қатарына қосылды. Елордамыз ел кіндігі Арка төрінде тутіккелі бері тәуелсіз республикамыздың өрлеуі мен өркендеуінің басты нышанына айналды. Ол еліміздің ірі саяси жзне экономикалық, мәдени орталығына айналып отыр. Мен  өз Отанымды, Астанамды мақтан тұтамын ! Ғажайып шаһар тек біздің ғана емес, дүние жүзіне зиялылық нұрын төгетін тоғыз жолдын торабыңдағы Еуразияның сәулетті  қаласына айналып отыр. 
 
Славный город Астана Столица суверенного страны исполнилось 10 лет. В честь этого юбилея среди учащихся школ района «Астана – сердце страны» конкурс сочинений. Мы предлагаем вашему вниманию отрывки произведений, келітіп учащихся, занявших призовые места: бакыт кондырған Независимости произошло самое главное-мы должны сами свой выбор, свое будущее озіміз болжауымыз. Из такого выбора - Сарыарканың небо Столицы под святой, почвы казахской кошіруіміз напротив пупка. Это хорошо знает каждый, что в Казахстанских қаншалыкты значимые решения. А, если лет, ежегодно преображается на виду. Мировая общественность, в том числе признания, аскақ доблесть, я вошел в акмолинской области стал чемпионом мира. Столица страны, стал символом процветания нашей независимой республики и продвижение в интернете-главная Арка с тутіккелі эпицентр. Он жзне страны, политической экономической, культурной, становится в центр. И своей Родиной, горжусь тем, что Астанамды ! Только наш город не только удивительно, ведь по всему миру в Евразии становится сливной девять торабыңдағы архитектуры интеллектуального пути.

МАЯКОВСЬКИЙ, Володимир Володимирович (Маяковский, Владимир Владимирович — 07.07.1893, с. Багдади, побл. Кутаїсі — 14.04.1930, Москва) - російський поет.Творчість Маяковського і по сьогоднішній день залишається визначним художнім здобутком російської поезії поч. XX ст. Його твори не позбавлені ідеологічних перекосів і пропагандистської риторики, але вони не можуть перекреслити об'єктивної значимості та масштабу художнього таланту Маяковського, реформаторської суті його поетичних експериментів, які для сучасників, та й для нащадків поета асоціювалися з революцією у мистецтві.
Маяковський народився у Грузії, де проминуло його дитинство. Після смерті батька у 1906 р. сім'я перебралася у Москву, де Маяковський вступив у 4-ий клас П'ятої московської гімназії. У 1908 р. його відчислили звідти, а через місяць Маяковського заарештувала поліція у підпільній друкарні Московського комітету РСДРП. Упродовж наступного року його ще двічі заарештовували. У 1910—1911 pp. Маяковський займався у студії художника П. Келіна, а потім навчався в Училищі живопису, познайомився з художником і поетом Д. Бурлюком, під впливом якого формувалися авангардистські естетичні смаки Маяковського.
Перші вірші Маяковський написав близько 1909 р. у в'язниці, до якої потрапив через зв'язок із підпільними революційними організаціями. Вірші поета-дебютанта були написані у доволі традиційній манері, яка наслідувала поезію російських символістів, і сам М. відразу ж від них відмовився. Справжнім поетичним хрещенням для М. стало його знайомство у 1911 р. з поетами-футуристами. У 1912 p. M. разом з іншими футуристами видав альманах «Ляпас суспільним смакам» («Пощёчина общественному вкусу»), підписаний Д. Бурлюком, О. Кручених і В. Маяковським, з віршами Маяковського «Ніч» («Ночь») і «Ранок» («Утро»), в якому в епатажно зухвалій манері проголошував розрив із традиціями російської класики, закликав до створення нової мови та літератури, такої, яка би відповідала духу сучасної «машинної» цивілізації і завданням революційного перетворення світу. Практичним втіленням декларованих Маяковським у альманасі футуристичних тез стала постановка у петербурзькому театрі «Луна-парк» у 1913 р. його віршованої трагедії «Володимир М.» («Владимир М.»). Особисто автор виступив режисером і виконавцем головної ролі — поета, котрий страждає у ненависному йому сучасному місті, що нівечить душі людей, котрі хоча й обирають поета своїм князем, але не здатні оцінити принесену ним жертву. У 1913 p. Маяковський разом з іншими футуристами здійснив велике турне містами СРСР: Сімферополь, Севастополь, Керч, Одеса, Кишинів, Миколаїв, Київ, Мінськ, Казань, Пенза, Ростов, Саратов, Тифліс, Баку. Художньою інтерпретацією програми нового мистецтва футуристи не обмежувались і намагалися впроваджувати у життя свої гасла практично, зокрема навіть одягом і поведінкою. їхні поетичні виступи, відвідини кав'ярень чи навіть звичайна прогулянка по місту нерідко супроводжувалися скандалами, бійкою, втручанням поліції.