Найти средства выразительности все, определить тему, идею и главную мысль стихотворения стихотворение: роскошен лес в огне осеннем, когда закатом пьян багрец, и ты, царица, входишь к теням, и папоротник — твой венец! листва живет мгновеньем пышным, от всех надежд отрешена, и стало будущее лишним, и осень стала, как весна! но вздрогнешь ты у той поляны, где мой припомнится , и долго будет лист багряный хранить замедленный твой след. заранее огромное )

Артур Грей – головний герой повісті «Пурпурові вітрила», виходець із знатного роду, єдиний син Ліонеля і Ліліан Грей. З дитинства Артур ріс у величному замку, його батьки були невільниками свого високого становища, проте хлопчикові це було чуже. Він відрізнявся живою і мрійливою ​​душею. Коли йому було вісім років, стало зрозуміло, що він схожий на лицаря або шукача пригод. Так, наприклад, побачивши картину розп’яття Христа, він вирішив зафарбувати цвяхи і кров на руках нещасного, бо вважав це неправильним. Його життя змінилася, коли у віці дванадцяти років він побачив картину з великим кораблем, що плив по хвилях. Він вирішив вирости і стати капітаном власного судна. Так все і сталося. Приблизно п’ять років він плавав з капітаном Гопом, який навчив його всім премудростям морської справи, а потім придбав свій трищогловий галіот під назвою «Секрет». Одного разу доля закинула Грея до берегів міста Лісс, поряд з яким розташовувалася село Каперни. Там, на вечірній рибалці, він випадково побачив сплячу дівчину і закохався в неї. Це була Ассоль. Дізнавшись від жителів села, що дівчина має славу, мало не недоумкуватої, оскільки з дитинства мріє про хороброго лицаря на кораблі з пурпуровими вітрилами, він вирішив її здивувати. Для цього Грей грунтовно підготувався, накупив достатньо червоного шовку, запросив музикантів і підготував своїх матросів до майбутньої зустрічі. Він розповів, що має намір одружитися на дівчині, так як це їхня доля. Уміння переходити від слів до справи, видавало в Артурі людину сміливу і надійну. Ассоль була щаслива, коли її мрія здійснилася. Вона анітрохи не сумнівалася, що все буде саме так. Так, Грей, ощаслививши дівчину, знайшов і сам щастя.

Объяснение:

Повествование об уездном суде в "Ревизоре" сосредоточено вокруг судьи Аммоса Федоровича Ляпкина-Тяпкина. Вообще же в суде царит беспорядок и воровство.

Ляпкин-Тяпкин по Гоголю- «человек, прочитавший пять или шесть книг, и потому несколько вольнодумен. Охотник большой на догадки и потому каждому слову своему дает вес» .

Узнав о том, что должен приехать ревизор, причину его появления в уездном городе он объясняет тем, что «Россия… да… хочет вести войну, и министерия-то, вот видите, и подослала чиновника, чтобы узнать, нет ли где измены» .

Ляпкин-Тяпкин больше занят охотой, чем судопроизводством, поэтому и взятки берет борзыми щенками. В личных целях использует он и ссоры соседей-помещиков.

«Ведь вы слышали, что Чептович с Варховинским затеяли тяжбу,— говорит он городничему, — и теперь мне роскошь: травлю зайцев на землях и у того и у другого» . А травля зайцев, как известно, причиняла большие убытки, т. к. истреблялись посевы.

Сторожа завели в присутственных местах домашних гусей (но это и намек городничего: взятки) , в присутствии, т. е. там, где происходит прием посетителей, висит арапник — длинный ременный кнут, прикрепленный к короткой палке. Он является принадлежностью охотника, но и здесь намек на то, что в суде прибегали к телесным наказаниям. Заседатель был постоянно пьяным. Дела велись как-нибудь, тяп-ляп (на это намекает и фамилия судьи) .

Судья Ляпкин-Тяпкин: «В самом деле, — признается он, — кто зайдет в уездный суд? А если и заглянет в какую-нибудь бумагу, так он жизни не будет рад. Я вот уже пятнадцать лет сижу на судейском стуле, а как загляну в докладную записку — а! только рукой махну. Сам Соломон не разрешит, что в ней правда, а что неправда» .

Таким образом, учреждение мало при для дел поддержания законности.