25 ! написать небольшое сочинение "чому не справдилося кохання онєгіна та тетяни"

ответ:

образ тетяни ларіної за романом олександра пушкіна "євгеній онєгін"

є такі твори в художній літературі, в яких зустріч з героєм осяє душу і сповнить її радістю й тривогою. таке відчуття дарує нам образ тетяни ларіної з роману о. с. пушкіна "євгеній онєгін". вона, як шекспірівська джульетта, стала символом жіночності, безмежної любові й порядності.

якщо подивитися на історію кохання героїні пушкіна очима неупередженого читача, то вона може здатися сентиментально-простою: неподілена любов дівчини, а потім — запізніле прозріння та каяття юнака. та за цією фабулою ми відчуваємо возвеличення у вірші незвичайної особистості (я б сказала — іскри серед попелу). у звичайному селі серед обмежених поміщиків і пригноблених ними бідняків, серед банальних сільських панночок виріс характер яскравий, сильний, здатний на щастя неподіленого кохання: "були чужі їй пустотливі розваги", "вона любила на і стрічати сонце в тишині", "їй романи ще з юних літ".

поет неначе готує нас до чогось незвичайного, адже недарма він змальовує образ дівчини у контрасті до інших. змальовує так, що ми розуміємо: пушкін гаряче любить свою тетяну, співчуває їй, але не може відвернути біди. і раптом ти теж починаєш хвилюватися, розуміючи, наскільки прекрасна й беззахисна дівчина у своєму світі!

— онєгін? чому не хтось інший, адже тетяна росла в і рівних поміщицьких родин? відповідь проста: адже онєгін — теж незвичайна особистість, яка виділяється на тлі інших. тетяна підсвідомо розуміє це, тягнеться до нього, розкриваючи і починається моральний двобій незвичайних сердець: люблячого й холоднокровного. саме любов возвеличує одне і кидає у прірву інше.тетяна піднялася над забобонами, перша освідчилася в коханні, подавши разом зі своїм листом серце на довірливо простягнутій долоні. та євгеній зневажливо-гордо відводить цю долоню і неначе з розмаху б'є дівчину: "учіться володіть собою". але тетяна із понівеченими надіями все одно залишається на п'єдесталі свого кохання. а от онєгін морально падає, і падіння це ускладнюється вбивством ленського. двобій двох сердець закінчується перемогою тетяни.

і це доводять наступні події, у яких змальовується раптова зустріч онєгіна з тетяною у будинку її чоловіка. перед нами — та ж сама тетяна: "зберігся в неї рівний тон, смаку хорошого закон". а ми, неначе німі свідки, розуміємо: це — жінка, що встояла після тяжкого удару долі, приниження, зневіри, поховання дівочої надії.

чи це тільки здається, що кохання поховане назавжди? звісно, воно живе; і пушкін це підтверджує:

хто б слід її на самотині

в цю бистру мить не розгадав!

хто б тані бідної в княгині,

смутної тані не впізнав!

але вороття немає так в образі тетяни ми відкриваємо ще одну рису — вірність родинному обов'язку над вірністю почуттям, збереження власної гідності. численні покоління читачок знаходять в героїні риси для наслідування, намагаються бути на неї схожі, вчаться на її вчинках.

я, звісно, погоджуюся з думкою літературознавців, що головним героєм твору є онєгін. але особисто для мене такою стала "печальна, дика, мовчазлива, неначе сарна, полохлива" тетяна ларіна, тому що сам роман я сприймаю як оду коханню, яке не можна зломити ніякими силами людей і обставин. і тільки "душі прекрасні поривання" тетяни в змозі не дати загинути святому людському почуттю. почуттю, що втілює саме життя.

Севастополь в декабре месяцеПравить

В первой части Толстой использует второе лицо (на это указывает употребление местоимения «Вы»). Обзор города, возможно, был взят на основе прибытия вСевастополь Толстого в ноябре 1854 года. Рассказчик принимает читателя (вас); читателю показывается временная больница. Здесь расположено много раненых солдат, с ампутированными конечностями, «одних на койках, большей частью на полу»[1]. Там читатель ведёт переговоры с ранеными, испытывает страдания и муки войны. Затем он посещает место, где офицеры и солдаты на обеде слушают фантастические истории о четвёртом бастионе, который вызывает необходимость посетить читателю этот бастион. Толстой приводит читателя к четвёртому бастиону, где он садится в беседу с тогдашним командиром в нескольких метрах от позиций противника. Будучи убежденным в силе города, солдат испытывает любовь к своей стране и осознает свою непоколебимую волю к борьбе, заставляя читателя вернуться в город. Толстой также использует рассказ «Севастополь в декабре месяце» для того, чтобы настроить читателя на чтения рассказов «Севастополь в мае» и «Севастополь в августе 1855 года».

Повесть «Заколдованное место» относится к раннему творчеству Н.В.Гоголя. 
В ней писатель рассказывает об удивительном случае, который произошел с одним крестьянином. Пойдя на огонек в ночи, дед решил, что это показывается клад и решил во что бы то ни стало его выкопать. Когда он копал, ему являлась нечистая сила, но наш герой не терял боевого духа. Выкопав, наконец, котел, он принес его домой, но в нем оказался только мусор.
Главная мысль повести – богатство, нажитое нечестным путем, с злых сил, не приносит счастья. Гоголь, вслед за народными сказками и легендами, обличает жажду наживы,   страсть к обогащению без труда.