22 марта 1394 года у прославленного Амира Тимура на свет появился внук - Улугбек. С самого раннего детства внук великого Тамерлана стремился к знаниям, проявляя особый интерес к точным наукам. Его обучением занимались лучшие учителя того времени: философ и писатель Ариф Азари, выдающийся математик и астроном Казы-заде Руми и другие. В раннем возрасте, в одном из походов с дедом в Султанию, Улугбек увидел необычайное сооружение - обсерваторию, которая была построена азербайджанским ученым Насиром ад-Дином Туей. Возможно, именно в этот момент у совсем еще маленького Улугбека зародилась мечта о создании собственной обсерватории.
Объяснение:
История этой древней обсерватории и по совместительству одной из основных достопримечательностей Самарканда неразрывно связана с именем Мухамадда Тарагая, более известного как Улугбек (от «великий» — правитель и «бек — правитель»). Улугбек, кстати говоря, был внуком не кого-нибудь, а великого и ужасного Амира Тимура (он же Тамерлан). Видимо, величие передалось от деда к внуку по наследству. И если пращур Улугбека всё больше любил повоевать, то внук проявлял удивительную тягу к знаниям и образованию с самого раннего детства. Особенно интересовали юного наследника науки, называемые точными.
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Действительно ли реквием погружается читателя в бездну ужаса и отчаяния или есть?
Поетична спадщина Івана Франка досить різноманітна і за своїми темами, і за формами. Поезія була для нього вираженням громадсько-політичних ідеалів, зброєю боротьби проти експлуататорів, щоденником, який відображав роздуми поета про долю рідного народу. Своє життєве кредо Франко висловив у передмові до збірки "Із літ моєї молодості": "...скрізь і завжди у мене була одна провідна думка — служити інтересам мого рідного народу та загальнолюдським поступовим, гуманним ідеям".
Іван Франко був відданим патріотом своєї землі, інтереси народу були для нього понад усе. Бачачи навкруги неправду та неволю, поет створює чудові зразки патріотичної та громадянської лірики.
Поезія "Гімн" є програмним твором, у якому втілено погляди на життя і суспільний прогрес, звучить віра в перемогу соціальної справедливості.
Народнопісенні традиції розвинув Франко у циклі "Веснянки". Прихід весни, перемога її над морозами і сніговіями збіглися із довгожданими суспільними змінами. Кожен вірш циклу сприймається як мрія про оновлення людського життя, а ліричний герой готовий віддати життя за кращу долю:
Люди, люди! Я ваш брат,
Я для вас рад жити,
Серця свого кров'ю рад
Ваше горе змити.
Вірш "Гримить!" — провісник неминучих суспільних змін, що прийдуть разом із "пробудженням природи. У повітрі вже чується запах грози, яка є символом перемоги над зимовим холодом. Остання строфа поезії є закликом до бою за шастя і волю: