НАДА ТВІР НА ТЕМУ "ЩАСТЯ І ШЛЯХИ ДО НЬОГО

Людьске щастя-важлива рiч у життi кожного iз нас.Щастя для кожного свое,хтось бачить його в родинi,хтось у щасливому коханнi,хтось в роботi та досягненнях.Щоб чогось добитись-потрiбно до цього йти.Так само i з щастям.Кожен будуэ свое життя,свою дорогу до того,в чому вбачае свое щастя.Йде наполегливо,з перешкодами,але людина його отримае.

у вірші кіплінга "якщо" ми звертаємо увагу на слова "тріумф" і "нещастя". недаремно кожне з цих слів написане у вірші з великої літери. вони — ключові у цьому творі. що такс "тріумф"? тріумф — блискучий успіх, торжество. антонімом до нього виступає слово"нещастя" — сумна подія. те, що ці слова у кіплінга стоять поруч — не дивно. тріумф і нещастя — це, як світло і тінь, день і ніч, любов і ненависть, народження людини і

іноді тріумфу людини передують трагічні моменти в її житті. трагедія може бути і після тріумфу.

згадаємо іспанських воїнів з а. міцксвича "альпухара". здавалося б, вони переможці, бо перемогли воїнів мусульманського короля альманзора в альпухарі. "бенкет між трупів почався в іспанців на альпухарських руїнах. здобич паюють, поділюють бранців, п'ють, утопаючи в винах". та, святкуючи перемогу, вони не знали, що поряд з ними стоїть їхня смерть — чума, яку приніс їм переможений альманзор.

перемога, тріумф іспанців обернулися для них нещастям, навіть смертю. а нещастя альманзора стало його тріумфом — вороги його загинули. завжди треба пам'ятати слова кіплінга про те, що тріумф і нешастя треба сприймати, "як дим і вітер на віку".

а ось іще один тріумфатор — цього разу з р. стівенсона "вересовий трунок". це "володар шотландський — жахались його вороги! " він пішов оружно на ліктів. а пікти славилися вмінням готувати вересовий трунок, який "за мед солодший, міцніший аніж вино". секретом варіння вересового трунку володіли двоє броварів — старий батько і його син — "хлопець отрочих літ". чому тільки двоє? тому що всі інші пікти "лежали під квітом червоним поснулі навік броварі". ці люди загинули від рук воїнів володаря шотландського. врешті-решт гинуть і останні броварі — батько і син, але перед смертю старий виявляє істинну величність духу. він жертвує своїм сином в ім'я збереження таємниці вересового трунку. і коли, стоячи перед ворогом, він вимовляє: "смерть мені не страшна, і вересового трунку зі мною помре тайна! ", то розумієш: тріумфатори — не переможці шотландські, а цей старий бровар, який за мить сам розлучиться з життям.

дивіться також

"якщо" (повний текст)

яким зображений світ у вірші? (та інші запитання)

біографія редьярда кіплінг

 

так тріумфатором став і гоголівський тарас бульба, який теж загинув. тріумфатором можна назвати і юнака з вірша рільке "пісня про правду". олекса, принижений, мовчазний і боязкий, наприкінці твору постає перед нами справжнім козаком, коли ладен пожертвувати власним життям в ім'я свободи батьківщини.

у вірші кіплінга "якщо" мені подобаються рядки:

якщо ти зможеш в пориві одному

поставить все на карту і програть,

а потім — все спочатку, і нікому

про втрати навіть слова не

я пригадую шолохівського солдата андрія соколова з оповідання "доля людини". перед обличчям смерті він був, коли стояв перед комендантом концтабору німцем мюллером. про нього, мюллера, у шолохова сказано так: "по-російськи говорив, як ми з тобою, та й ще на "о" налягав, наче корінний волгар". тисячі людей розлучилися з життям з волі цього "волгаря". він наставив зброю й на андрія соколова, але той виявив таку стійкість духу, що немилосердий мюллер відпустив його у барак та ще й їжу дав.

у вірші р. кіплінга з великої літери починаються ще три слова: "серце", "нерви", "жили". і це не випадково. цими словами поет характеризує сутність людини. коли вона візьме собі у супутники волю, людина вистоє у боротьбі. і тоді йому, цьому тріумфаторові, належатиме увесь світ.

Андрий и Остап два разных героя, но и имеют одинаковые Все началось с получения одного и того же образования, там они учили одни и те же книги. По наступлению каникул, Тарас Бульба забрал детей в сечь. По отправлению в сечь, Гоголь описал обоих как сильных, готовых сражаться. Не смотря на их мужество, силу, расчетливость, оба брата погибают, не мирно спокойно у себя дома, а в муках от выстрелов и плетей.
      У каждого народа Андрий и Остап получили уважение, когда показали свой нрав. Умерли сделав подвиги и убивая своих врагов.