4.
1) Лука
2) Бубнов
3) Сатина
5.
А)3
Б)1
В)2
6.
говорящие фамилии
7.
монолог - пространная речь действующего лица в драматическом, а также других литературных произведениях, обращенная к самому себе, к группе действующих лиц или к зрителю.
полилог - разговор многих участников. При этом предполагается, что роль говорящего переходит от одного лица к другому.
конфликт - наиболее острый разрешения противоречий в интересах, целях, взглядах.
реплика - В театральном искусстве: последние слова актёра, после которых должен говорить свою роль другой.
В музыке: ответ в фуге; повторение мелодии, или фразы другим голосом.
В юриспруденции: возражение стороны во время прений сторон на судебном процессе.
8.
В Василисе нет любви, она никого не любит, кроме денег. Она желает вырваться со «дна» и поскорей избавиться от старика Костылева. Василиса Костылева — хищница, она всячески добивается своих целей, в ней нет моральных принципов.
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Какие события 21 века повлияли на мировую политику, экономику, на жизнь людей
Золотий жук характеристика образа Вільяма Леграна
Твір розміщено в остап вишня (губенко) від Tvir в Понедельник 1 апреля
Легран Вільям — людина, що знайшла скарб завдяки своїй винахідливості й вірі в обґрунтованість переказів, які іншим здавалися тільки легендою. Л. походить зі стародавньої гугенотської сім’ї; невдачі позбавили його багатств і довели до вбогості. Як озивається про Л. його друг-оповідач, «він відмінно утворений і наділений незвичайними здатностями, але разом з тим заражений мізантропією й страждає від хворобливого стану розуму, упадаючи поперемінно те в захопленість, то в похмурість». На майже безлюдному Селливановом острові, де Л. шукає самоти, він виявляє дивного жука й пергамент, за до яких довідається місцезнаходження скарбу капітана Кидда, героя народних балад, що оспівують цього відважного пірата, що жив за два сторіччя до описуваних подій. Скарб допомагає Л. повернути ніколи втрачене багатство.
Оповідачеві, старому слузі-негрові Юпітеру, і читачам дії Л. стають зрозумілими тільки у фіналі, а доти він здається хворим або божевільним, тоді як на перевірку Л. нагадує Дюпена, володіючи настільки ж твердою розважливістю. По вважав, що всьому незрозуміле й таємничому є логічне пояснення: Л. «не давав своїм думкам збитися зі шляхи, логіка ж допускала тільки одне рішення»