Зачем нужен лучший друг? Во по рассказу.

Да общения, и многое другое

ответ:Зачем? А кто ещё:

выслушает тебя в 3 часа ночи, он не будет

злиться, потому что каждое твое слово для него очень важно. Когда тебе

чертовски плохо он не скажет "ну ты держись там", а начнет всякими поднимать тебе настроение. Настоящий друг будет критиковать.

Когда у тебя будут серьезные проблемы - настоящий друг не убежит, он

будет с тобой до конца.

Объяснение:

1. Про Ахіла автор говорить : прудконогий , богосвітлий, богоподібний, постійні епітети для Гектора: коней баских упокірник, божистий , шоломосяйний , осяйливий . Ахіллу було передбачене довге мирне життя або смерть на війні, але він іде на війну, бо вибрав коротке та уславлене життя. Гектор — троянський вождь, головний захисник міста, він переконаний у справедливості свого місця на війні. Обидва герої гинуть у боротьбі.
     І Гектору, і Ахіллу властиві доблесть, пристрасне бажання перемогти і прославитись. Обидва вони мужні, сильні, на їх рахунку багато подвигів та перемог. Вони є гідні супротивники, адже автор порівнює Ахілла з соколом та Гектора з високолетним орлом. Риси характеру Ахілла: мужність, сила, справедливість, егоїзм, почуття власної гідності, почуття героїчної честі , помста, благородство , жорстокість . Гектору притаманні мужність, людяність, жертовність, благородство, сумлінність , стриманість, ніжність , вірність. До рис, що характеризують обох, слід додати їх побожність. Ахілл звертається до богів, зокрема до Зевса. Гомер часто підкреслює побожність Гектора .
     Ахілл – улюбленець богів – доблесний воїн , його відвага не знає меж . Він вірний товариш, щирий і чесний. Разом з тим він нетерпеливий, нестримний у своєму роздратуванні, запальний та гнівний. Дуже чутливий в питаннях честі : після образи він відмовляється продовжувати війну, відкидає спроби примирення, хоч це призводить до важких наслідків для війська – гинуть ахейці. Після загибелі свого друга, одержимий жагою помсти, він іде на бій з Гектором, засліплений гнівом , знущається над його тілом . З іншого боку, герой сумує за своїм другом, гірко ридає біля матері , співчуває батькові Гектора. Ми бачимо в серці Ахіла душевну боротьбу між помстою і шляхетністю.
     Мужність Гектора – це результат розумної волі. Йому знайоме відчуття страху, але він навчився бути безстрашним. Гектор з сумом у серці залишає батьків, дружину и сина, бо він безмежно вірний обов’язку – захисті Трої. Позбавлений до богів, він віддає своє життя за рідну землю. Гектор людяний. Він ні разу не дорікнув Єлені, пробачає брату та не відчуває ненависті до них , хоч вони були винуватцями Троянської війни. У словах Гектора немає зневаги, зверхності . Він звертається до Ахіллеса як рівний до рівного , Ахіллес же виявляє повну зневагу до супротивника . Людяність Гектора та надмірна гнівливість Ахілла – відмінність між героями Гомера.
     Ахілл і Гектор — справжні герої свого часу . Для давніх греків вони були ідеалом воїна, героя, людини.

Человек и природа взаимосвязаны. Это было всегда. Это трепетное отношение к природе и сейчас теплится в душе каждого человека. К примеру, моё отношение к ласточкам. Я очень люблю ласточек. Приезжаю в деревню к бабушке, открываю скрипучую деревянную калитку, обнимаюсь с бабушкой, пью с ней чай, а потом – к реке. Ласточки уже там. Они кружатся так низко, что крыльями будто бы касаются воды. В глине отвесного противоположного берега гнезда ласточек. Там они выкармливают своих птенцов. Живая природа удивительна. А еще, я знаю, природа лечит. Те же собаки и кошки. Дыхание собак, как выяснили ученые, создает в квартирах и домах противомикробную среду. Не зря же нашими предками сложены поговорки: "Кошка на больное место ложится", "Собака лизнет — все болезни вылечит". И как жаль, что в наше время отношение человека к природе стало таким безжалостно-потребительским. Человек вырубает леса, выбрасывает в атмосферу загрязняющие ее вещества, отравляет воду озер, рек и морей. Разве это допустимо? И надолго ли хватит природных ресурсов при таком их непродуманном варварском использовании?
Да, ритм нашей жизни ускорился, тем не менее, не стоит ограничивать себя в общении с природой, пусть даже это будут элементарные поступки и события. Стоит другими глазами взглянуть на окружение, лишний раз порадоваться весенней зелени в парке или лесу, покормить голубей, выбраться на праздничный пикник к реке или отправиться всей семьей за грибами. Даже традиционный отпуск можно организовать иначе - забыть на время о комфортных отелях и курортах, выбрав более дикие туристические маршруты.
Человек должен жить в гармонии с природой. Должен быть не «царём природы» , а составной ее частью. Ведь природа и есть наша Родина. Как сказал замечательный писатель Пришвин: “Охранять природу — значит охранять Родину”. Так давайте же прислушаемся к этому мудрому совету.