Виписати художні засоби з 4 хайку на вибір... Мацуо Басьо

Кажуть, що сила людського характеру безмежна. Та чи справді людина, яка опинилась в екстремальній ситуації, може бути витривалою, стійкою духом? Я вважаю, що може. Чудовий приклад цьому — оповідання видатного американ¬ського письменника Джека Лондона "Жага до життя". 

Герой оповідання, повертаючись додому після вдалих пошуків золота, пере¬живає цілу низку різноманітних почуттів. Вони передусім стосуються його фізич¬ного й морального стану. 

Вдалі пошуки золота... Здавалося б, усе добре. Можна їхати додому, радува¬ти своїх близьких чудовою знахідкою. Але сувора доля приготувала головному ге¬рою випробування. Спочатку йому довелося зіткнутися зі зрадою товариша Білла. Коли головний герой вивихнув ногу, Білл вирішив залишити товариша напризво¬ляще. Але той не загинув. Як же боляче було йому усвідомлювати цю зраду... Він ішов, долаючи біль. 

Згодом герой відчуває змореність, холод пустелі. Починає надокучати голод. Головного героя мучить біль у ногах, які він роздер до крові. Та ось у палітрі від¬чуттів відбуваються зміни. Річ у тому, що герой виявив неабияку сміливість при зустрічі з ведмедем. Він не злякався навіть вовка, який переслідував його кілька днів. Герой зрозумів, що можна перебороти свій страх. 

Отже, виявляється, що в надзвичайній ситуації людина може виявити силу свого характеру і здолати усі перешкоди. 

Объяснение:

- После развода родителей Есенина отправили на воспитание в семью деда по матери. По настоянию деда читать Сергей начал в пять лет, грамоте он учился по церковным книгам, а свои первые стихи написал уже в 8 лет. От бабушки Сергей Есенин узнал множество народных сказок, песен и частушек,  по признанию самого поэта, именно бабушкины рассказы стали первым толчком к  написанию собственных стихов.

- "Дядья мои были ребята озорные и отчаянные. Трех с половиной лет они посадили меня на лошадь без седла и сразу пустили в галоп. Я помню, что очумел и очень крепко держался за холку. Потом меня учили плавать. Один дядя (дядя Саша) брал меня в лодку, отъезжал от берега, снимал с меня белье и, как щенка, бросал в воду. Я неумело и испуганно плескал руками, и, пока не захлебывался, он все кричал: «Эх! Стерва! Ну куда ты годишься?..» "  

- Александр Блок, Андрей Белый... Больше не знаю:)