Почему отец младшего сына? Притча о блудном сыне. 5-8 предложений​

Отец простил сына потому,что черта характера взять свое,была сыном унаследована от отца.

Отец знал эту черту в себе ,поэтому он так радовался ,когда к нему вернулось то,что ему принадлежало.

Он смог его простить с легкостью именно потому,что эта сторона личности была ему родной и понятной.

Старший брат не имел этого в характере,в нем не было ни дерзновенности, ни веры в то что он имеет право хотеть.Ему было трудно понять это прощение.

У отца свойство характера,такое,как уверенность в своем праве получать,хотеть,обладать,работало даже тогда,когда вокруг был голод,а у него слуги благоденствовали.

Так,как притча христианская,отмечу,что накопительство, когда все надо,надо и врожденное дерзновенное хотеть так,как имеющий на все права,это разные вещи.

Многие копят и работают,но не богатеют,все куда то уходит,и сердце их всегда озабочено как добыть что то так много,что бы хватило.Но тот,кто уверен в том что то,что он хочет принадлежит ему,обязательно это получит.

Бог всегда имеет то,что хочет,именно эту черту следует унаследовать от Отца.Такая "дерзкая"черта личности прощается и обеспечивается с лихвой, за схожесть с Отцом,тогда,когда про Отца не забывают.

или можно напрого проще!

Потому что дети - цветы жизни , и ребёнок любом возрасте остаётся ребёнком для родителя. Как бы сын не провинился перед отцом, отец простил его из-за своих личных качеств и любви к сыну.

Объяснение:

перше завдання з однією правильною відповідю

1) В

2) А

3) В

4) Б

5) Г

6) В

7) В

8) А

9) А

10) А

11) б

12) б

13) б

14) б

15) а

16 а

17) б

18) г

2.установіть видповідність

1-в

2-е

3-г

4-є

5-б

6-д

7-ж

8-а

3.Написати міні твір 4-5речень

я нещодавно прочитала твір рея Бредбері "усмішка".В творі ідеться про те як люди ненавидять те що їх погубило а саме минуле. та був один хлопчик по імені том в нього була надія що все буде добре це було десь у 2061 але ніхто не знає який був точьно рік планета перетворилася на смиття а святами стало палиня книжок та полювання у картини.

Леонід Глібов описав найлагіднішу пору року — літо, тепле, красне, ніжне, як молоді літа людини. Ліричний герой засмучений, осінь нагадує йому, що минула молодість, «пробігли дні щасливії і радощі мої!..» Автор побудував свій твір на художньому паралелі­змі: життя людини — життя природи.У першій строфі подається непорушна, ніби застигла у своїй вічній красі картина типового українського пейзажу: «стоїть гора високая», під нею «зелений гай густесенький, неначе справді рай». Але вже в другій з’являється рух, дія, які передаються словами «в’ється річенька», «кудись вона біжить». Особливу чарівність пей­зажу надають прив’язані човни «край берега, у затишку» та схиле­ні над річкою три верби — ніби втілення журби: природа змінна, однак вічна, але людина — смертна, и життя скороминуче, як мить. І ліричний герой це усвідомлює. До річеньки ще повернеться весна, а до людини щастя молодості — ні. Вона може жити тільки в па­м’яті майбутніх поколінь своїми добрими справами. Такий філо­софський зміст закладений автором у дивовижно прекрасний пей­зажний словесний малюнок.Окрім того, в цьому поетичному шедеврі є багато символічного- В українців верба є символом не тільки весни, а й самої УкраїнИ‘ Наші предки вірили, що верба була прадеревом життя, символізУ? вала Чумацький шлях на небі. Звідси звичай садити верби поі шляхом. Воду також глибоко шанували наші предки. Забороняло ся плювати у воду, засмічувати криниці — то було великим хом. Особливо цілющої сили надавалося свяченій воді — свят чірній, йбрданській і стрітенській.
       це символ висоти людського духу, місце, де жили боги•    бвалися жертовні обряди. У багатьох народів світу існували 1 ^тисвященних гір: у Греції — Олімп, в Індії — Гімалаї та ін. чУЛЬн символізує останній шлях людини в земному житті, у фольк- °В — символ розлуки. Наші предки вірили, що потрапити в по­тойбічний світ можна було тільки за до човна, перепливши річку Стікс. Річка — символ вічного плину часу, початку й за­кінчення життя.Отже, поезія «Стоїть гора високая» — свідчення не тільки ве­ликого ліричного таланту поета, а й мудрості, патріотизму, глибоко­го знання українських традицій, що виразилися у вмілому викори­станні народних образів-символів.