Какую песню играл Василий Теркин в главе "гармонь"

Відповідь: В память об умершем командире Василий Теркин запел песню о трех танкистах, товарищи «потупились сурово», потому что песня задела их за живое

Пояснення:

Отак я й жив самотиною, не маючи жодної живої душі, з котрою можна було б як слід побалакати, аж років шість тому спіткала мене аварія в пустелі Сахара. Щось вийшло з ладу в двигуні мого літака. Зі мною не було ні механіка, ні пасажирів, тож я взявся самотужки поратися біля складної направи. Питання стояло так: життя або смерть. Питної води залишалося ледве на тиждень.

Отож, першого вечора я заснув на піску за тисячі миль від населених країв. Я був одрізаний від людей ще дужче, ніж той, хто після корабельної катастрофи опинився на плоту посеред пустельного моря. Тож уявіть собі, як я здивувався, коли вдосвіта мене збудив якийсь чудний тоненький голосочок.

Він промовив:

— Якщо твоя ласка... намалюй мені баранця!

— Га?

— Намалюй мені баранця...

Я зірвався на ноги, неначе мене громом поцілило. Продер очі. Роззирнувся гарненько зокола. Й уздрів дивовижного хлопчика, який поважно розглядав мене. Ось найліпший портрет, який мені пощастило намалювати перегодя. Та, звісно ж, ця парсуна не така чудовна, як сам оригінал. У цім немає моєї вини. Завдяки дорослим я знеохотився до малювання ще тоді, коли мені було шість років, і навчився малювати тільки зміїв-удавів зверху та зсередини.

Отож, я стояв, витріщивши очі від подиву, і знай собі дивився на цю прояву. Не забувайте, що був я за тисячі миль від першої людської оселі. А цей малюк анітрохи не скидався на дитину, котра заблукала і з ніг падає від утоми або ж помирає від голоду, спраги чи страху. Неможливо було уявити, що цей хлопчина загубився в пустелі за тисячі миль від населених країв. Насилу здобувшись на слово, я сказав:

— Зачекай... а що ти тут робиш?

А він стиха й дуже поважно повторив:

— Якщо твоя ласка... намалюй мені баранця...

Коли отака дивина вражає тебе до глибини душі, то несамохіть їй скоряєшся. Й хоч якою нісенітницею видавалося це на безлюдді, де тебе могла спіткати смерть, я все ж дістав з кишені аркуш паперу й ручку. Але тут мені спало на думку, що передовсім я вивчав географію, історію, математику та граматику, тож я сказав хлопчикові (трохи навіть гнівливо), що не вмію малювати. Він відказав:

— Дарма. Намалюй мені баранця.

Объяснение:

Поиски пропавшей Людмилы приводят Руслана в страшное и непонятное место, усеянное мертвыми костями. Ужас охватывает Руслана.  

Огромная голова - жертва Черномора - угрожает и насмехается над Русланом, но Руслан, преодолев страх, находит в себе силы идти и бороться дальше.  

Наина ожидает появления Руслана. Заманить, обольстить и лишить воли путника должны соблазнительные и прекрасные девушки, которых собирает Наина.  

Появившегося Руслана девушки встречают как желанного гостя. Утешают, развлекают, искушают.  

Слезы и страдания брошенной Гориславы трогают Руслана. Испытывая сочувствие к девушке, он начинает ощущать симпатию к ней и затем горячее желание.  

Только резкое вмешательство внезапно появившегося Финна всех от совершения непоправимых ошибок.  

Преодолевая сопротивление, Руслан находит желанную Людмилу, но ее вид и ее состояние вызывает у него ужас. Она не узнает Руслана, ни на что не реагирует, не может двигаться. Ужасное состояние Людмилы не отталкивает Руслана от нее, он еще больше начинает ее любить.  

Руслан в отчаянии пытается привести ее в чувство.  

Эти попытки безуспешны, и он принимает решение увести Людмилу домой.