II. Тамань: что случается, когда демон сталкивается с чертовщиной? Назовите литературные источники, к которым Печорин, описывая «русалку», напрямую отсылает в своих записках. Выпишите все слова, указывающие на потусторонние черты контрабандистов в «Тамани». Выпишите из «Тамани» цитату(ы), подчёркивающие демоническое начало в Печорине. Вставьте верное определение на место пропуска, а затем выберите один из вариантов продолжения утверждения и кратко объясните, прокомментируйте свой выбор: Чтение литературы а Печорину соблазнить «русалку»; б) сыграло с Печориным злую шутку, поставило его в комическое положение; в Печорину разоблачить контрабандистов; г разочарованию Печорина в женщинах; д Печорину продемонстрировать «русалке» своё демоническое обаяние.

Все же Руслану удается отрубить бороду. 

Он везет к князю спящую Людмилу и пленного Черномора. На привале, когда Руслан засыпает, Наина Фарлафу убить Руслана. Фарлаф привозит Людмилу в Киев и врет, что отнял ее у лешего из Муромского леса. Князь рад, но разбудить Людмилу не удается. Свадьба Людмилы и Фарлафа поэтому откладывается. 

Тем временем Финн оживляет Руслана. Тот едет в Киев и приезжает в тот момент, когда город осадили печенеги. Руслан разгоняет врагов. Приходит во дворец и целует Людмилу. 

После чего Людмила окончательно становится женой Руслана.

Кожна людина в світі прагне до того, аби до неї ставилися справедливо. Ми хочемо, щоб наші здібності цінували, щоб наші дії та старання було винагороджено. І також ми усвідомлюємо, що за погані вчинки нас хвалити не будуть. Десь глибоко у свідомості кожної людини лежить розуміння того, що за добро варто платити добром, а зло має бути покараним. Отак в загальних рисах ми розуміємо поняття справедливість. Якби все так і було в житті, то людині було б легко вибирати правильний шлях до своєї мети.

Проте в дійсності ми часто стикаємося з тим, що життя несправедливе. Усі ми різні – за зовнішністю, характером, вдачею. Комусь пощастило,і він від природи гарний та здоровий, а хтось інший ні. І звичайно, йому це видається несправедливим. Хтось важко працює та все одно живе бідно, а хтось здобуває багатство нечесним . Часто ми не отримуємо вдячності за добрі вчинки – хіба це справедливо?

Протягом багатьох віків у суспільстві зберігається соціальна несправедливість, часто люди зазнають утисків та переслідувань за свої погляди. Історія нашого народу – яскравий тому приклад. Зараз здається, що «справедливість» легко купити за гроші. Усе це створює сумну картину та підводить нас до невтішного висновку про те, що справедливості в світі немає.

Та все ж на мою думку, наш світ – не світ хаосу, і справедливість існує. Вона не така проста, щоб вкласти її у певну формулу. Як на мене, то справедливість найближче до «золотого правила» – ставитися до інших так, як хочеш, щоб вони ставилися до тебе. Не треба робити тих речей, які по відношенню до себе ми вважаємо неприйнятними. Бо ми не можемо відповідати за дії всіх інших людей в світі та чекати від них безумовно справедливого ставлення до себе, проте ми можемо самі – кожен з нас – ставитися зі справедливістю до інших. Бути уважними до близьких, не чинити кривди, не будувати свого щастя на нещасті інших, відкривати свої таланти всупереч усім негараздам та йти до своєї мети, не шкодячи іншим. Тільки таким , а не війнами та кровопролиттям, можна побудувати справедливий світ.