1. Укажіть ім’я персонажа новели «Дари волхвів»А) Делла Б) СьюВ) Джонсі Г) Стела2. Укажіть професію героя оповідання «Останній листок»А) натурник Б) художникВ) музикант Г) слюсар3. Укажіть твір, оригінал якого написаний японською мовою:А) «Чарівна крамниця» Б) «Дари волхвів»В) «Павутинка» Г) «Останній листок»4. Укажіть словосполучення, яке випущене в реченні «Задля дисципліни навіть удома від Джіпа тримали в таємниці, що він…»А) розумна дитина Б) пустотлива дитинаВ) гарний хлопчик Г) неслухняний хлопчик5. Укажіть предмет, який персонаж новели «Чарівна крамниця» знайшов у своїй кишені після відвідування чарівної крамниці:А) кролика Б) кошеняВ) кульку Г) солдатика6. Укажіть ім’я персонажа, який врятував павучка:А) Кандата Б) БуддаВ) Райський лотос Г) Шпиляста Гора7 – 9 – по 1 б7. Що зробив Берман задля порятунку молодої дівчини?8. Запиши три прикметники, якими можна схарактеризувати власника чарівної крамниці.9. Що крикнув Кандата, опинившись на півшляху від пекла?10 – 11 – по 1, 5 б10. Доведіть, що твір Рюноске Акутагава належить до жанру новели.11. Ґрунтуючись на прочитаних за темою творах, наведи приклади різних точок зору персонажів на події, які відбувається у творі.12 – 3 б12. Напиши твір-мініатюру на тему: «Новела, яка до мені зрозуміти…». ​

1)А

2)Б

3)В

4)А

5)В

6)Б

7)Художник після своєї героїчної історії помер. Але цей останній листок був його шидевром,це не був грандіозний холст,але цей "шидевр" врятував життя дівчині,яка ще може піти на правильну стежку в своєму житті

8)

9)Там, на дні пекла, у Кривавому озері борсався Кандата. Хоч куди глянь, усюди тьма кромішня, і тільки коли-не-коли в тій темряві зблисне вістря Шпилястої гори. Чи може бути щось страхітливіше? Навколо тихо, як у могилі, лише іноді чути тихі зітхання грішників — виснажені пекельними муками, вони навіть не можуть плакати вголос. Тож і Кандата, задихаючись у Кривавому озері, звивався, корчився, як жаба перед смертю.

10)

11)

12)Новела Акутагави "Павутинка" до мені зрозуміти досить просте правило моралі: щоб жити добре, треба добре ставитися до оточуюючих. Це золоте правило  спокон віків було і залишається актуальним  для всіх людей, незалежно від їх віросповідання.  

Оповідання починається з опису прекрасного літнього ранку. Ранок в японській традиції – символ нових надій, пробудження і переродження людської душі.  В озері, яке є символом джерела життя, очищення, початку і кінця всього сущого на землі, квітнуть священні квіти лотоси – символи духовної чистоти і святості. Берегом озера знічев”я  походжає Будда – божество, символ добра, гармонії, моральний ідеал людини.  Будда випадково заглядає в глибину озера, де можна побачити пекло, і його погляд падає на грішника Кандата, який покараний за страшні злочини, які він вчинив за життя. Будда ніби переглядає гріхи Кандати і раптом серед них бачить один-єдиний  добрий вчинок: колись Кандата в павучка і не наступив на нього. Цього для Будди було досить, щоб дати злочинцю шанс,  адже павук – символ зв”язку між світами, між простором і часом, символ найвищої мудрості, він пряде нитку життя.

Новела до мені зрозуміти, як важливо іноді вміти поставити себе на місце іншої людини, проявити співчутя до її долі, подати руку до

Одна из основных тем исторического романа Пушкина - тема чести. Понятие чести и долга многозначно. Тема дворянской чести отчетливо звучит в истории знакомства Петруши с Зуриным. Тогда молодой человек проиграл крупную сумму денег. Савелич умолял Гринева отказаться от уплаты долга, сказать,что у него нет таких денег. Но Петруша был неумолим. Он не может не уплатить бильярдный долг, ведь это дело дворянской чести. Так же в повести можно отметить тему воинской чести, долга перед отечеством, верности присяге. Это заметно благодаря истории Гринёва с Пугачевым и т. д.
Таким образом, всем положительным героям повести тема чести близка и понятна, каждый из них готов пожертвовать своей жизнью ради своего долга, считая это несказанно лучше, чем придать собственные идеалы.

удивительное философское отношение к родине, к жизни и своему месту в ней передано в стихотворении. здесь от первого лица рассказчик обещает вернуться, вопреки высшему свету и молве, на родину – к родным полям, к иконам. и он рад будет отойти от пиров, битв, от карьеры, влюбленности, поменять всё на родной дом.

герой хочет просто возделывать землю, сажать растения и цветы… и наблюдать жизнь со стороны. он мечтает посадить дерево, в тени которого будет отдыхать его внук. сам автор вспоминает своих предков, их за труды. и высшее блаженство для него – труд и отдых на родной стороне, пусть и в простой хате, а не во дворце. может быть, все эти стихи баратынского старомодны по речи, но не по смыслу.