ОЧЕНЬ Кратко опишите как вы представляете будущее героев рассказа А.М.Шолохова "Судьба человека

ндрей Соколов до войны работал плотником, потом выучился на слесаря, возник интерес к машинам и стал водителем грузовика. Война унесла жизни его дорогих жены и детей, волею судеб главный герой встречается с осиротевшим мальчишкой и становится ему настоящим отцом.

Соколов и Ваня мотаются по свету, потому что не дает тоска Андрею жить спокойной мирной жизнью, осесть на одном месте, зажить в своей удовольствие мешает рана на сердце, он по прежнему горюет от утраты своих близких, война вмешалась в самый пик счастья.

И настолько оно было великое это счастье, что не может принять Андрей Соколов возможность снова быть счастливым, память она и есть память, ее не выкинешь, не спрячешь.

Но пройдет лет 10, Ванюшка вырастет и придет время ему покинуть отчий дом и своего отца Андрея Соколова. За этот долгий и, одновременно, короткий период времени, оттает застывшая душа, жизнь Вани как цветок, который не польешь и он погибнет. Не для того сражался на фронте за родину главный герой, не для того, погибла его семья, чтобы не дать надежде на новую жизнь.  

И хотя не отпускает, будущее Вани дает опору жить дальше. И все у них будет хорошо.

Объяснение:

Це було взимку. Одного разу в школі я подивився у вікно та побачив безліч сніжинок, що летять у повітрі. Я поставив собі питання: «Куди вони летять?» І тут же здогадався: вони шукають місце, де їм можна приєднатися до своїх друзів, до братів і сестер. Але, з іншого боку, вони не хочуть падати на землю. Їм подобається дивитися на всіх зверхньо, ​​дивитися на нас, як ми робимо уроки.

Політ зимової сніжинки

Зима. На дахах машин і будинків лежить сніг. Я одна з цих сніжинок. Мене звуть Снігуронька. Назвали мене так, тому що я вся мереживна та не схожа на інші сніжинки. Всі мої брати й сестри пишаються тим, що сніг корисний, адже під ним і в сильні морози зберігається непошкоджене насіння трав, квітів, хліба.

Так ось! Я сиджу на хмарці та скоро впаду у вигляді маленької крапочки. Ой! Що це? Подув сильний вітер і ось я лечу! Як здорово! Ух ти, я, здається, лежу на самому краю будівлі, і схоже, це школа.

Але зараз почнеться мій другий політ. Я закрила очі, подув сильний вітер. І ось я вже лежу на землі. Так я пролежала два тижні та незабаром з мене та моїх братів і сестер зліпили сніговика.

В такому вигляді я стояла до весни, а потім розтанула. І в мене почалося нове життя.

Объяснение:

Відповідь:

Порівняльна характеристика образів Онєгіна і Тетяни

Я не в Онєгіна закохалася, а в Онєгіна й у Тетяну (і, мабуть, у Тетяну трохи більше), у них обох разом, у любов.

М. Цвєтаєва

Хоча роман Пушкіна названо "Євгеній Онєгін", образ Тетяни Ларіної не менш важливий і цікавий, аніж образ Онєгіна. А якщо говорити про ставлення до героїв читачів, то багато хто погодиться з Мариною Цвєтаєвою і віддадуть перевагу Тетяні. Та й сам Пушкін не ховає своєї симпатії до героїні: "Я так люблю Тетяну милую мою!" Але один без одного вони втратять інтерес для читача, тому що на розвитку їхніх стосунків будуються весь роман і доля кожного з героїв. У характерах Тетяни й Онєгіна багато спільного. Інакше як пояснити їхню зустріч і їхню любов?

Незважаючи на різне виховання, Тетяна та Євгеній духовно близькі люди. Обоє розумні, багато читають, освічені, добре розуміються в людях. Тетяна виділила Онєгіна з усіх молодих людей, що бували в будинку Ларіних. Онєгін теж із двох сестер віддає перевагу Тетяні. Привабливість Ольги могла закрутити голову лише юному Ленському. І Онєгіну, і Тетяні властива незадоволеність життям. Але Тетяна до моменту їхньої першої зустрічі ще чекає якогось повороту долі, вона готова до зустрічі з нею. А Онєгін уже ні на що не сподівається і тому не вірить у можливість щастя для себе і для Тетяни.

Головне, що розрізняє їх — це наявність життєвого досвіду (здебільшого сумного) в Онєгіна і відсутність його в Тетяни. Звідси — простота, довірливість і щирість героїні й обережність і розважливість її Євгенія.

Дивіться також

"Євгеній Онєгін" (повний текст)

"Євгеній Онєгін" (скорочено)

Як розкривається образ автора в романі? (та інші запитання)

Біографія Олександра Пушкіна

 

Тетяна керується в своїх учинках тільки почуттями, а Євгеній — доводами розуму. Героїня виявилася сміливішою і рішучішою за свого обранця. Усупереч традиціям і думці світу вона перша пише Онєгіну і освідчується йому. Онєгін же (зовсім протилежний характер!) настільки дорожить громадською думкою, що вбиває на дуелі друга.

Зустріч героїв впливає на подальший розвиток їхніх характерів. Вони начебто поділилися один з одним тим, що мали в душі. Тетяна розбудила в Онєгіні почуття, здатність кохати і вдаватися до "нерозсудливих" вчинків. Сама ж, за порадою Онєгіна, навчилася панувати собою. Та так, що Онєгін ледь впізнав її:

Как изменилася Татьяна!

Как твердо в роль свою вошла!

Как утеснительного сана

Приемы скоро приняла!

У своєму листі Онєгін майже повторює освідчення Тетяни. Мабуть, тому, що всі закохані схожі одне на одного. Але саме в той момент, коли, здавалося б, Онєгін і Тетяна зрівнялися у своєму життєвому досвіді і духовному розвитку, вони повинні розстатися. Проте і за це розставання ми любимо їх ще більше. "Я з тієї хвилини не захотіла бути щасливою", — пише Марина Цвєтаєва, поставивши можливість кохати і бути коханим вище над можливості щастя. Таких незбагненних героїв у нас більше немає.

Пояснення: Я не знаю что тебе именно нужно поетому вот