Твір на тему що родина для мене значіть

Объяснение:

Родина – це святе, це твоя сила, це твій захист та надії, це твоя віра й прагнення, це твоя фортеця. Це ті люди, що будуть з тобою впродовж твого життя, йтимуть поряд, триматимуть за руку, підставлятимуть плече.

Моя родина невелика, але міцна та дружня. Ми звикли підтримувати один одного: коли знаходимося на відстані, обов’язково телефонувати, коли хтось хворіє, то майже цілодобово чергувати біля ліжка, коли комусь потрібна підтримка, то приходити на поміч незважаючи на відстань.

На свята ми завжди збираємося разом, до нас приїжджають родичі:дідусі, бабусі, дядьки та тітки зі своїми дітьми. Накриваємо великий стіл, готуємо багато різних смачних страв. А коли сідаємо всі за стіл, починаємо жартувати та розказувати історії з життя. Я люблю свою родину за те, що в ній немає місця сваркам та розбрату, егоїстичності та заздрості. Бабусь та дідусів шануємо, а коли вони не можуть приїхати до нас, ми знаходимо час, щоб відвідати їх, привезти їм чогось смачненького.

Слід розрізняти поняття сім’я та родина. Бо сім’я – це твої тато й мама, рідні брати й сестри. А родина – це усі родичі, що пов’язані з тобою кровним зв’язком.

Мне очень понравилось начало этого произведения. Но конец мне не совсем понравился. И я хотел бы его изменить. Так как мальчик видит мир иными глазами( а иначе у него все хорошо) значит и конец должен быть хорошим. Мальчику приснился очень странный сон: как Орозкул убил рогатую мать олениху. И все наслаждались  мясом марала и хвалили его. Мальчик в ужасе проснулся и испугавшись что это все на самом деле так побежал на поляну где паслись маралы, но все было как обычно  маралы пили холодную водичку из реки а мать олениха лежала под деревцем.Он подбежал к матери оленихе и обнял ее за гладкую шерстку.

Величие этих 23 страничек" окончательно утвердило за Анной Андреевной Ахматовой звание истинно народного поэта России. Эпиграф, взятый из стихотворения 1961 года: "Я была тогда с моим народом // Там, где мой народ, к несчастью, был",- более чем ясно объясняет и замысел поэмы, и ее основную мысль.

Полный текст "Реквиема" был опубликован лишь в 1987 году в журналах "Октябрь" 4Р3 и "Нева" 4Р6. Теперь поэма входит в общеобязательную школьную программу.

"Реквием" Анны Ахматовой - это наша национальная память о скорбных, черных годах России, когда наш народ через горнило нечеловеческих испытаний. Это призыв к нам, ныне живущим, и грядущим поколениям, чтобы помнили.