Кого называют «отцами и родоначальниками германской филологии»? Почему?

Так называли братьев Гримм.

Они заслужили такое прозвище благодаря тому, что выпустили огромное количество научных трудов на тему немецкого языка, тем самым заслужив признание в европейском научном сообществе.

Объяснение:

Как-то раз я сидела дома и скучала. мне позвонила моя подруга и предложила сходить с ней на концерт знаменитых групп и певцов. Из-за того, что мне было скучно сидеть дома и хотелось получить больше впечатлений, я согласилась.
вечером за мной зашла подруга. мы оделись и вышли. в этот момент к дому подьехало такси.
мы приехали на концерт. там было много звезд. в том числе и мой кумир - мумий тролль. я очень хотела, чтобы он меня заметил. он сказал, что Обь является конкурс. та которая споет с ним любую его песню, сможет пообщаться и по фотографироваться с ним лично. я решила, что смогу выйграть этот конкурс. конкуренция была огромная, но победила я. поскольку моя подруга пошла участвовать в другом конкурсе от другой звезды, я пошла с моим кумиром за кулисы в его гримерку. там мы с ним пообщались, я взяла у него несколько автографов и мы пофотографировались. это был самый лучший день в моей жизни. именно так я встретила своего кумира - мумий тролля!

Поезія, на мою думку, це такий рід літератури, де найбільше говорить душа. А вона не може бути байдужою до краси природи. Головне — навчитися «бачити» серцем так, як це умів робити один із найвидатніших поетів Японії другої поло­вини XVII століття Мацуо Басьо.

Важливо зрозуміти, що краса є в усьому, бо так розпорядилася матінка- природа: у цвітінні квітів, у .місячному сяйві, у подихові вітру, у плескоті хвиль. Читаємо у поета:

Чистий водоспад…

З ярих сосен глиця в воду падає улад.

(Переклад М. Лукаша)

Про що цей вірш Мацуо Басьо? Мабуть, про спокій і велич природи, в якій усе гармонійно. Уявляється чистий водоспад, що символізує цнотливість приро­ди, шепіт сосен, які гублять свою глицю. І на душі стає теж спокійно, і хочеться зберегти цю дивовижну мить єднання з природою.

Або інший вірш:

Білий лотос-цвіт:

не цурається багна, із якого зріс.

(Переклад М. Лукаша)

Ця коротка поезія про досконалість природи, про її чистоту. А ше — про те, що чорна земля породжує красу. Як відомо, у буддизмі лотос є символом чистоти. Він виростає з бруду, але залишається чистим. Отже, головне, щоб бруд не тор­кнувся тебе, твоєї душі. Люди, на жаль, не завжди здатні це зрозуміти.

А скільки радості викликали у ліричного героя непоказні сірики (народна на­зва грициків звичайних)!

Стань, мандрівцю, глянь:

попід тином оно-но сірики цвітуть!

(Переклад М. Лукаша)

Він стає щасливим, дивлячись на цю рослину. Може, вона нагадує йому рід­ний край, домівку. Ця поезія є найкращим доказом того, що слід вчитися бачити красу у звичайному.

То що є краса? Це все, що нас оточує. А від людини залежить навчитися ба­чити її та берегти.