Первая по видео видеоролик мифы и легенды о созвездиях звезды плеяды пройдя по ссылке

Романі В. Скотта «Айвенго» виведені два образи прекрасних дівчат - Ровени та Ребекки. Обидві вони молоді, дуже красиві, розумні, виховувалися без матерів. Їх постійно оточувала любов і ласка ближніх, велика розкіш. Але і соціальний стан, і характери у них різні. По-різному вони поводяться в критичних ситуаціях, по-різному склалася і їхня доля.Ровена - знатна саксонка, нею опікувався Седрик Ротервудський. Опікун обожнює її, ні в чому не відмовляє і пов’язує з нею свої надії на відновлення влади саксів. Через це він навіть виганяє свого сина і позбавляє його спадку. Проте Ровена рішуче протистоїть шлюбові без любові з нащадком князівського роду Альтестаном. Потрапивши у полон, дівчина, що звикла до загального поклоніння, втрачає свою волю, плаче. Тільки щасливий випадок рятує її, а потім доля знову посміхається їй і вона стає дружиною коханого лицаря Айвенго.Ребекка - дочка багатого єврея Ісаака. Її плем’я постійно зазнавало гонінь та принижень. І хоча дівчина виросла, не знаючи ні в чому відмови, все ж зрозуміла, що їй потрібна велика сила волі, знання, «щоб вижити в цьому жорсткому світі».Вона навчилася лікувати, допомагала всім, хто цього потребував. Укритичні хвилини шукала виходу, і, не знайшовши його, віддала перевагу смерті, а не безчестю. Вона дуже сильна натура. Не знайшовши відповіді на свої сердечні почуття, Ребекка вирішує зайнятися доброчинними справами: лікувати, допомагати страдникам. Вона й далі підтримуватиме честь і гідність свого народу, оберігатиме віру предків.Ці жіночі образи відіграють значну композиційну роль, допомагають глибше розкрити характери головних героїв та відобразити історичну епоху. Їх краса, розум та доброта облагороджували той жорстокий світ
.

В «Повести о том, как один мужик двух генералов прокормил» оставшиеся без «мужика» «господа» быстро дичают и чуть не гибнут от голода. В этой сказке Щедрин противопоставил неумелости эксплуататоров сметливость народа. С особой яркостью это видно на необитаемом острове, где с голоду умирают генералы, не среди изобилия достать себе еду.

Именно мужик, которого они нашли, стал ловить им дичь в силки, сплетенные из собственных волос, суп в пригоршне варить.

Вернувшиеся в Петербург генералы отплатили мужику за их жизней: «выслали ему рюмку водки да пятак серебра: веселись, мужичина!» .

В этой сказке Салтыков-Щедрин бичует неблагодарность господствующего класса, но также осмеивает и рабскую покорность «мужика» , утратившего свое человеческое достоинство.

Видел ли Щедрин возможность изменить существующие порядки?

Сатирик был близок ко взглядам революционных просветителей, считавших, что через обновленное сознание народа возможно приблизить революционный переворот.
С горькой иронией отмечал сатирик податливость, рабскую покорность крестьянства в «Повести о том, как один мужик двух генералов прокормил» . Генералы здесь выглядят жалкими пигмеями по сравнению с великаном мужиком. Для их изображения сатирик использует совсем другие краски. Они «ничего не понимают» , они трусливы и бес жадны и глупы. А между тем генералы мнят себя людьми благородными, помыкают мужиком: «Слышь, лежебок!... Сейчас марш работать от смерти и разбогатев благодаря мужику, генералы высылают ему на кухню жалкую подачку: «.рюмку водки да пятак серебра: веселись, мужичина! » Сатирик подчеркивает, что ждать народу от эксплуататоров лучшей жизни бесполезно. Счастье свое народ может добыть, только сбросив его тунеядцев.