Задание 3.Прочитай отрывок из сказки.Назови XBC, которые встречаются в этомотрывке. (эпитеты, метафоры) НазовиСтил.фигуры (риторические во восклицания)Но что со мной: Блаженство или смерть?Какой восторг! Какая чувств истома!OМать-Весна, благодарю за радость, За сладкий дар любви! Какая негаТомящая течет во мне! ОЛель, В ушах твои чарующие песни, В очах огонь... и в сердце... и в кровиВо всей огонь. Люблю и таю, таюОт сладких чувств любви! Прощайте, всеПодруженьки, прощай, жених! О милый, Последний взгляд Снегурочки тебе.​

В. М. Васнецов. Аленушка. А. А. Прокофьев. Аленушка   Пруд заглохший весь в зеленой ряске,  В ней тростник качается, шумит  А на берегу, совсем, как в сказке,  Милая Аленушка сидит.  Прост венок, а нет его красивей,  Красен от гвоздик, от лилий бел.  Тополиный на платье синем,  С тополиных рощ он прилетел.  С берега трава, врываясь буйно,  Знать не хочет, что мертва вода,  И цветет дурман с цветком багульник  Рядом у заглохшего пруда  Но кукушка на сосне кукует,  И тропинка к берегу ведет,  Солнце щедро на воду такую  Золотые обручи кладет.  "Аленушка" Прокофьева на первый взгляд посвящена описанию и осмыслению картины Васнецова. Поэт включает в стихотворение детали, будто бы отражающие содержание картины: «пруд заглохший» (на картине перед нами не пруд, а лесное озеро, судя по изображенной растительности и валунам моренного происхождения) , «тростник качается» (рогоз) , «мертва вода» (очевидно, этот эпитет связан с неподвижностью воды) . В то же время Прокофьев по-своему словно дорисовывает картину, пишет о том, чего на картине нет, например o венке на голове или в руках у Аленушки :  Прост венок, а нет его красивей,  Красен от гвоздик, от лилий бел,  Тополиный пух на платье синем,  С тополиных рощ он прилетел.  . . Но кукушка на сосне кукует  И тропинка к берегу ведет,  Солнце щедро на воду такую  Золотые обручи кладет. На картине Васнецова у девушки на голове нет венка, нет тополиного пуха на платье, нет сосны, тропинки и солнечных лучей, отражающихся в воде. Своими собственными дополнениями поэт хотел выразить надежду на счастье, на солнечные дни для Аленушки. Цветовая гамма: зеленая ряска, красные гвоздики, белые лилии, синее платье, золотые обручи света. Стихотворение А. А. Прокофьева нельзя считать словесным пересказом картины В. М. Васнецова «Аленушка». Оно посвящено родной природе и Родине и было написаны, вероятно, под впечатлением картины Васнецова. У этого стихотворения перекрестный рифмовки, ритм- хорей. Александр Прокофьев выразил своё впечатления от картины Васнецова «Аленушка» , передав в своём стихотворении любовь к родной земле.
Подробнее - на -

Народився у селі Веселий Поділ Хорольського повіту. Його батько, Іван Назарович Глібов, був управителем кінськими табунами в маєтку поміщика Гаврила Родзянки. Дитинство провів у селі Горби Кременчуцького повіту, куди з Веселого Подолу перейшов на роботу його батько, забравши з собою сім'ю.

Початкову освіту здобув удома за до матері, а 1840 року вступив до Полтавської гімназії, де почав писати вірші і де виходить його перша збірка російською мовою «Стихотворения Леонида Глебова» (1847). До жанру байки Глібов звертається під час навчання у Ніжинському ліцеї вищих наук, тоді ж деякі з них друкує у газеті «Черниговские губернские ведомости».

Після закінчення ліцею (1855) Глібов працює вчителем історії та географії в Чорному Острові на Поділлі, а з 1858 — у Чернігівській чоловічій гімназії, гаряче захищає прогресивні педагогічні методи. Навколо сім'ї Глібова групується чернігівська інтелігенція. 1861-го письменник стає видавцем і редактором новоствореної газети «Черниговский листок». На сторінках цього тижневика часто з'являлися соціально гострі матеріали, спрямовані проти місцевих урядовців, поміщиків-деспотів, проти зловживань судових органів. За зв'язки з членом підпільної організації «Земля і воля» І. Андрущенком у 1863 Глібова було позбавлено права вчителювати, встановлено за ним поліцейський нагляд.

Два роки поет живе у Ніжині, а 1865-го повертається до Чернігова та деякий час працює дрібним чиновником у канцелярії губернатора. З 1867 він стає управителем земської друкарні, продовжує активну творчу працю, готує збірки своїх байок, видає книги-«метелики», друкує фейлетони, театральні огляди, публіцистичні статті, поезії російською мовою, твори для дітей.

Помер 10 листопада 1893 в Чернігові, де його й поховали на території монастиря Святої Трійці (вулиця Толстого, Болдина гора).