1. «Енеїду» І. Котляревського вважають А) найпізнішим твором давньої української літератури Б) зразком героїчного епосу українців В) першим драматичним твором нової української літератури Г) першим твором нової української літератури 2. Кому належать ці рядки Де общеє добро в упадку, Забудь отця, забудь і матку, Лети повинность ісправлять... А) Енеєві; Б) Низу; В) Евріалу; Г) Турну 3.Соедените название с строчками из произведения 1) «Думка» 2) «Причинна» 3) «Гайдамаки» 4) «Кавказ» А Чурек і сакля – все твоє...//Ніхто й не возьме за своє... Б Нащо мені чорні брови, нащо карі очі, нащо літа молодії, веселі дівочі? В В таку добу під горою, біля того гаю, що чорніє над водою, щось біле блукає Г Нащо мене, як росла я, люди не любили? Наща тепер, як виросла, молодую вбили? Д Гомоніла Україна, довго гомоніла, довго-довго кров степами текла, червоніла. 4.Рядки «Будеш, батьку, панувати, поки живуть люди, поки сонце з неба сяє, тебе не забудуть!» присвячені... 5. Поезія «Стоїть в селі Суботові» містить згадку про (кого.. 6. Дівчину залоскотали русалки у творі... 7. Заклик до єднання слов’янських народів звучить у творі... 8. Художній прийом, використаний Шевченком в рядках «За горами гори, хмарою повиті, засіяні горем, кровію политі», називається... 9. «Великою, вольною, новою сім’єю» називає Шевченко майбутнє суспільство України у творі...

Я дуже люблю читати твори зарубіжних письменників, зустрічатися з багатьма цікавими літературними героями. Та найбільше мені сподобався Ебенезер Скрудж — персонаж "Різдвяної пісні у прозі" Чарлза Діккенса. Ви здивовані? Так, сподобався, хоча він такий похмурий, непривітний, жорстокий.

Перша зустріч з ним не віщує нічого доброго. Цей чоловік ні з ким не вітався, був дуже скупий. Бажання стати багатим посту-пово зруйнувало його серце, затьмарило розум. Навіть двір і дім були у темряві.

Він не спілкувався з родичами. Та коли з'явилася тінь його єдиного друга і компаньйона Марлея, усе змінилося на краще. Яков дуже сподівався на це, тому і влаштував зустріч Скруджа із трьома духами Різдва.

Першим прийшов дух минулого Різдва. Під час подорожі з ним Ебенезер Скрудж зрозумів, що у минулому він був добрішим. А коли побачив самотнього хлопчика, який сидів у великому темному будинку, то аж заплакав. Та раптом за тим хлопчиком приїхала сестричка і забрала його додому. Вона йому так раділа! Дівчинка була дуже мила, щира. Удома на нього чекали смачна вечеря, тепла хата і сім'я. Було ще декілька приємних зустрічей, якізігрівали серце Скруджа, поступово перемагаючи крижаний холод.

Наступним з'явився дух теперішнього Різдва. Він привів Скруджа до писаря Боба Кретчита. За столом сиділа велика родина. Всі сміялися, веселилися. Та коли Боб запропонував тост за здоров'я Скруджа, сміх відразу припинився. Дружина Кретчитасердито зауважила, що не заслуговує на це така жорстока людина, але трохи пізніше вона погодилася з чоловіком. Вразили старого відлюдника і діти писаря.

Дух повів його й до племінника Фреда, який впевнено говорив, що дядько виправиться обов'язково і стане добрим чоловіком.

Нарешті, з'явився третій дух. Але він був занадто мовчазний. Скрудж почув про якогось померлого, намагавсядізнатися, про кого йдеться. Раптом на цвинтарі зрозумів, що перед ним — його покинута могила.

Ебенезер Скрудж прокинувся у ліжку. Обличчя було заплакане. Радість переповняла його серце. Веселий підійшов він до вікна. Це було справжнє переродження старого: він з усіма вітався, навіть купив Бобові великого індика. Скрудж допоміг Тайні Тімові вилікуватися і ще зробив багато чого доброго.Цей герой мені дуже сподобався, тому що він зрозумів свої помилки і виправився. Я рада, що автор дав йому таку чудову можливість. Щаслива кінцівка твору переконує нас, що у цьому житті усе залежить від самої людини, тобто від нас.

Объяснение:

1.Василь Быков отказывается от напыщенности и помпезности в изображении войны, от лакировки действительности. Он предлагает читателю неприкрашенную «окопную правду», рисует военные будни, увиденные глазами младшего офицера

2.Простота и скромность рассказа о таком человеке, как Плужников, придают повествованию о нём большую художественную силу. В этом своеобразие того направления современной прозы о войне, к которому принадлежит Борис Васильев. Он не одинок в своём стремлении увидеть романтику легенды в будничном, рядовом поступке бойца Отечественной войны, обнаруживая скрытые, незаметные снаружи, силы морального сопротивления злу как залог нравственной победы над врагом