, , Соловей, , Х.К. Андерсена 2. Познакомьтесь с историей создания сказки «Соловей» Ещё в декабре 1839 г. Андерсен задумал включить в книгу коротких историй «Картинки-невидимки» сказку о короле, которому в предсмертный час предстало содеянное им в жизни зло. Смерть, сидя у него на груди, рассказывала ему «сказки, ужасные сказки из собственной жизни короля… и на лбу короля выступили кровь и капли пота». Этот рассказ в книге «Картинки-невидимки» напечатан не был, но из него родилась чудесная сказка «Соловей». 3. ответьте на во устно) 1) Назовите героев сказки. 2) Как выглядел дворец китайского императора? 3) Почему к самым лучшим цветам в саду императора были привязаны колокольчики? 4) Что в сказке противопоставлено императорскому дворцу и саду? 5) Знал ли император о том, что проходит за стенами его фарфорового дворца? 6) Откуда император узнал о прекрасном пении соловья? Прочитайте в тексте цитату, содержащую ответ на во Почему приближённые, пытаясь разыскать соловья, бегают вверх-вниз по лестницам дворца? 8) Почему о соловье во дворце знала только бедная девочка? 9) О чём свидетельствуют реплики придворных, принимавших за соловья то корову, то лягушку? 10) Каким предстал соловей перед придворными? Как объясняют они такое несоответствие между невзрачной внешностью и чудесным голосом? 11) Почему соловей согласился спеть во дворце, хотя знал, что его пение лучше слушать в зелёном лесу? 12) Какое впечатление произвело на императора пение соловья? Почему соловей отказался от подарка? 4. ответьте на во письменно) 1) В чём смысл противопоставления живого и искусственного соловья? 2) Соловей мог обидеться на императора после его несправедливого решения. Но он прилетел вновь, спел свою песню и исцелил больного. Какую очень важную мысль доносит до нас писатель, ему учит читателя сказка? Выпишите из текста строчки, содержащие ответ на во Почему соловей императора не говорить никому, что есть маленькая птичка, которая рассказывает обо всём?

Объяснение:

Проходит шестьдесят лет после возвращения хоббита Бильбо Бэггинса в Шир. Ему исполняется сто десять лет, но внешне он совсем не меняется. Это наводит волшебника Гэндальфа на пугающую мысль: магическое Кольцо, украденное Бильбо у Голлума, есть на деле Кольцо власти. Тысячелетия назад его выковал злобный чародей Саурон, хозяин Тёмного царства, выковал, потом утратил и сейчас жаждет получить обратно. А это обернётся гибелью мира, ибо, овладев Кольцом, Саурон станет всесилен. Кольцо нельзя уничтожить ни огнём, ни железом; оно подчиняет себе своего временного владельца — под его влиянием Голлум и стал беспощадным убийцей; расстаться с ним по своей воле невозможно; если бы Бильбо был человеком, а не хоббитом, он за годы владения Кольцом стал бы бестелесным призраком, как девять вассалов Саурона, которым были девять «младших» колец, подчинённых Кольцу власти. Рыцари стали Призраками Кольца, Назгулами. Хоббиты — иное дело, они крепче людей, но все-таки Бильбо только под давлением Гэндальфа расстаётся с Кольцом, уходя доживать свои дни в Ривенделл, долину, где обитают волшебники-эльфы.

Йдучи назустріч побажанням громадян, влада назавжди убезпечила їх від ризику будь-що переживати. Зробили це просто: знищили всі книжки й залишили тільки телевізійні серіали та шоу. Більшості цього вистачає, ба навіть плазми у світі фантаста куди кращі, ніж у нашому, – кожен може дозволити собі мати кімнату з гігантськими екранами замість стін. 4D-ефект – повна присутність. Це те, до чого ми рухаємося. Чи не так?

Людьми, котрі розучилися читати, а отже, й думати, керувати легше. Черговий усміхнений президент звертається до жителів країни з гігантських екранів. Його точно оберуть надалі (або іншого, кого запропонує телевізор). Головне, щоб люди залишалися спокійними, були впевнені у своєму завтра, щоб їх нічого не хвилювало. Дивно, але Монтеґу в цьому ідеально стабільному світі незатишно. Наростання тривоги й самотності прописано в першій частині книжки надзвичайно майстерно – жодна екранізація враження передати не зможе. Герой має сім’ю, але від духовної ізольованості це не рятує.

А здавалося б, персонаж має тішитися життям. Працює на державу, і в нього неабияка робота, дістати таку не всім щастить: Монтеґ – пожежник, він спалює книжки. Температура, винесена в заголовок роману, це градус, на якому займається папір, на якому зникають усі сумніви. Шеф відділку пожежників виголошує цілу промову, в якій популярно пояснює, як зробити всіх людей щасливими і чому багато думати, шкодить. Знаєте, схоже, його думки поділяють у наших міністерствах освіти й культури.

Врешті, сюжет стає майже пригодницьким: підпілля, котре намагається вберегти книжки, рейди та облави пожежників, таємні агенти, втечі й переслідування. Кіборгічний пес-убивця, що знаходить жертву за її біологічними параметрами (здається, незабаром усіх нас ощасливлять паспортами, котрі їх містять). Структура жанру, а ми маємо справу з антиутопією, традиційна: у щасливому, на перший погляд, світі з’являється людина із сумнівами. Найчастіше на такий дисидентський шлях чоловіка штовхає жінка. А далі влада, що створила «ідеальне середовище», намагається повстанців знищити. Чоловік зазвичай зраджує справу. Жінка здебільшого гине… Маємо подібне у класичних «Ми» росіянина Євґєнія Замятіна та «1984» британця Джорджа Орвелла. В цьому романі, як і у відомій антиутопії Олдоса Гакслі «Дивний новий світ», сюжет дещо відхиляється від схеми.

Рей Бредбері свідомий того, що пише в епоху, коли просвітницький проект поширення знання вже зазнав краху. «451 за Фаренгейтом» з’явився в 1953 році, коли США та СРСР мали на озброєнні не лише ядерні, а й водневі боєголовки, а холодна війна набирала обертів. Страх перед повним знищенням цивілізації спонукав громадян навіть у демократичних країнах добровільно змиритися з наступом реакції, втратою частини свобод, переслідуваннями політичних опонентів. Після двох жахливих воєн першої половини століття ніхто не має сумніву щодо можливості третьої, цього разу – останньої. Інституції влади, котрі гарантують безпеку в обмін на широкі повноваження втручатися в життя й права особистості, заживають чимдалі більшого авторитету. Демократію щодень частіше іменують анархією, котра загрожує розпадом і хаосом. Ліберальний проект, доти вже повністю згорнутий в СРСР, починає давати тріщини й у вільному світі (нагадаємо, що роман Орвелла з’являється друком у той-таки період – за чотири роки до твору Бредбері