Пачему илюшу снегирёва звали мочалка , , мальчики

У Настасьи умер муж, Степан, от которого ей досталась красивая шкатулка. В шкатулке было много драгоценных камней и разных украшений, в которых чувствовалась рука настоящих мастеров. 
Многие купцы уговаривали вдову продать им шкатулку, но Настасья знала цену этим настоящим сокровищам и не торопилась продавать их. Её дочь Танюшка тоже была против продажи малахитовой шкатулки. Она любила рассматривать драгоценности и любоваться красивыми украшениями.
Но случилось несчастье, был сильный пожар, дом сгорел, и женщинам пришлось продать малахитовую шкатулку. Так украшения Степана попали в руки богатого барина, который, увидев Танюшку, влюбился в нее и решил взять ее в жены.  
Но девушка сказала, что выйдет замуж только после того, как увидит настоящую царицу. А барин уже всем рассказал про свою красавицу и рукодельницу невесту, и царица пригласила Танюшку на приём знатных гостей. 
Барин вышел встретить уральскую красавицу, но когда увидел ее в простой скромной шубейке, испугался и спрятался.  Девушка всё поняла, скинула шубейку и, войдя в колонну в шикарном малахитовой платье, исчезла. Вместе с ней исчезли все драгоценные камни и богатые украшения из малахитовой шкатулки.

Відповідь:

Пояснення:

У повісті Івана Франка "Захар Беркут" відтворено події XIIІ—XIV століть. На її сторінках ми знаходимо образи тих, хто захищав, а також тих, хто зраджував землю.

На початку твору читач дізнається, що син громадського ватажка Захара Беркута Максим потрапив у ворожий полон. Він бився мужньо, увесь був облитий кров'ю ворогів. Максима взяли силою й підступом, закували його в залізні пута. Захарові Беркуту важко було повірити в це.

Героїчному Максимові в повісті протиставлений Тугар Вовк — зрадник рідного краю, який пішов служити монголам Саме ця заможна людина гірша за будь-якого ворога. Навіть дочка Тугара Вовка Мирослава, усвідомивши це, не підтримує батька. Дівчина допомагає тухольцям в їх справедливій боротьбі. Мирослава навіть відмовляється називатися боярською дочкою, кажучи: "Тепер я не можу вважати його батьком, бо не хочу зраджувати свого краю". Симпатію в читача викликає й поведінка Мирослави в монгольському таборі. Заради кохання до Максима дівчина готова на самопожертву. Боярська дочка намагається підтримати в Максимові віру в життя, вселити в нього надію на визволення. З гордістю повідомляє Мирослава, що вона внесла свою частку в підготовку розгрому загарбників, порадивши виготовити смертоносну зброю.