Вы моя последняя надежда! Умоля, кто разбирается в русской оитре, не пишите чушь! последние ! Кто чем сможет!1. Что случилось, когда Иваны из сказки «Два Ивана солдатских сына» дали сдачу боярским и купеческим детям? их посадили в острогИм сказали, что так нельзяИх наградили2. Кто обманул царя в сказке «Два Ивана солдатских сына» и вместо Ивана получил генеральский чин?купецвторой Иванводовоз3. Какой герой из произведения «Детство Тёмы» - второгодник, точнее три раза учился в первом классе, но его не отчисляют из гимназии, т.к. его отец – участник героической обороны Севастополя во время Крымской войныИвановВахновКотов4. Как звали главного героя рассказа А. Алексина "Домашнее сочинение"КоляДимаВаняПетя5. Герои какого рассказа перечислены: Борька (по прозвищу "Брысь"), Володя Глухов, Женя КрупицынА.Алексин "Домашнее сочинение"Ю.Яковлев "Рыцарь Вася"Р. Погодин "Время говорит:пора"6. В каком рассказа автор повествует не только о голодном послевоенном детстве, но и о зарождении милосердия и человечности?Ю.Яковлев "Рыцарь Вася"А.Приставкин "Золотая рыбка"Р. Погодин"Время говорит - пора"7. В чем "рыцарство" Васи из произведения Ю. Яковлева "Рыцарь Вася щенка котенка ребёнка8.Какое средство выразительности использует М.Ю.Лермонтов в строчках стихотворения "Москва": "священный блеск", "кремль безмятежныйметафораэпитетсравнениеолицетворение9. Как звали часового, стоявшего на посту в рассказе А.Чехова "Человек на часах"?ЛещевПостниковПолунин10. Почему герой рассказа "Человек на часах" долго не решался оставить свой пост?боялся водыдумал, что утопающего кто-то другойпотому, что ему было запрещено покидать пост11. Какую ведущую тему раскрывает Лесков в рассказе «Человек на часах»?тему человеческого долгатему истинной любвитему родной природытему взаимоотношений взрослых и детей12. Автобиографическая повесть , в которой автор рассказал о пережитых им самим и запомнившихся ему на всю жизнь детских радостях. поступках, мечтах.Ф. Достоевский "Мальчики"Ю. Яковлев "Рыцарь Вася"Н. Г. Гарин-Михайловский "Детство Тёмы"Л.А. Чарская "Тайна"13. В этом рассказе автор повествует о переживаниях гимназистки Неточки Ларионовой, которая сочинила первое в жизни стихотворение. Девочку переполняет счастье.А. Алексин "Домашнее сочинение"Р.П. Погодин "Время говорит - пора"Л. Чарская "Тайна"А. Приставкин "Золотая рыбка"14. Укажите произведение, о котором идет речь. В томе энциклопедии мальчик случайно нашел тетрадный лист, исписанный незнакомым почерком. Это было письмо. И написано оно было за много лет до того, как попало в руки мальчика.Ю.Яковлев "Рыцарь Вася"Л.Чарская "Тайна"А. Алексин "Домашнее сочинение"Р.Погодин "Время говорит - пора"15. Герой этого рассказа благородный, скромный, мужественный, самоотверженный, не злой, не реагировал на обиды, готовил себя к подвигу внутренне, оказался верен своей мечте.А.Алексин "Домашнее сочинение"Ю.Яковлев "Рыцарь Вася"Л. Чарская "Тайна"Ф. Достоевский "Мальчики"​

Захар Беркут
У найважчих випробуваннях Захар Беркут виявляє себе як мудрий, сміливий вождь. Він дає завдання громаді не відбити, а розбити монголів. І сам бере в цьому найактивнішу участь. Адже саме його осінила рятівна думка про затоплення монголів водами гірського потоку. Надзвичайну шляхетність і силу духу виявляє тухольський ватажок, коли довелося йому робити найважчий вибір - важити користь громади і життя свого найменшого сина. Як не важко було зробити це, але Захар чинить за велінням обов’язку, всіма силами тамуючи свій душевний біль. Не згоджується він і на брехню: «Беркути додержують свого слова навіть ворогові і зрадникові. Беркути ніколи не сплямують ні своїх рук, ні свого серця підступно пролитою кров’ю» . У своєму передсмертному слові Захар Беркут передбачає, що ця біда - не остання. Він висловлює надію на кращі часи, коли люди пригадають давні порядки, відновлять їх, і то стане запорукою щасливого життя.
Мирослава
Мирослава — молода вродлива дівчина, рано втративши матір, знала лише любов і турботу батька. Для неї головне — бути вірною собі, діяти так, як підказують сумління і серце. Тому вона і виступає проти батька на боці народу, стає справжньою патріоткою своєї вітчизни. Зрозумівши, на чиєму боці правда, дізнавшись про зрадництво свого батька, Мирослава пориває з ним і йде до тухольців.
Дівчина, побачивши, що всі намагання врятувати честь батька марні, що шляху повернути батька до примирення і єдності з народом нема, виступає проти нього. Вона звертається до Захара Беркута з проханням прийняти її за дочку, бо «Тугар Вовк перестав бути моїм батьком, відколи зрадив свій край і пристав у службу монголів» .
Мирослава полюбила простого селянського хлопця. В особі Максима Мирослава бачить усіх тухольців. Мирослава — один із перших образів дівчини-патріотки в українській.
Максим
Максим – герой, що ніколи не встане на шлях зради. Я думаю, як він воїном був у бої, воїном залишився й у кайданах, хоча його тіло й роз’їдали невільницькі ланцюги, дим пожарищ рідний Тухольщини й рідного дому до сліз ятрив йому ока, зводив дух у груди. «Хоча й у путах, я все буду вільною людиною. У мене пута на руках, а в тебе на душі!» – от відповідь Максима на підступні речення Тугара Вовк ціною зради купити собі волю. Це відповідь гордої, незламної людини. Мене залучає й те, що Максим суспільні інтереси ставить вище особистих. Він розуміє, що його життя набагато гідніше, у порівнянні з долею верховинцев, запряний, котрих знищать монголи, якщо їх пустити в гори, і тому схвалює рішення батька не обмінювати його на залишки монгольського війська, що зайшло в тухольськую долину, а вийти не змогло. Максим гордий за свій народ, що недавно бився з ворогом, і переміг. Він знав, що тухольци будуть битися до останнього, щоб знищити всіх загарбників. Скільки потрібно мужності й відваги, щоб не припиняти боротьбу й у полоні! Через Мирославу Максим переказує тухольцам свій план остаточної розправи з монголами, обдурює їхнього проводиря Бурунду, обіцяючи йому нібито показати вихід з тухольськой долини.
Тугар Вовк
Тугар Вовк гнобитель, зрадник, що над усе ставить свої особисті інтереси й прагне жити, визискуючи з інших. Він хоче заволодіти багатствами краю, поневолити його людей. Але волелюбні тухольці не скоряються боярину, і громада одностайно ухвалює вигнати Тугара Вовка з Тухольщини. Прагнучи помститися непокірним тухольцям, розлючений боярин іде до монголів і обіцяє провести їх через гори, сподіваючись з їхньою до підкорити волелюбних тухольців, заволодіти усіма багатствами. Зла, жорстока, нікчемна, підступна людина, зрадник батьківщини, народу ніколи не може викликати ніякі інші почуття, крім жорстокого осуду, ганьби та огиди.

Захар Беркут
У найважчих випробуваннях Захар Беркут виявляє себе як мудрий, сміливий вождь. Він дає завдання громаді не відбити, а розбити монголів. І сам бере в цьому найактивнішу участь. Адже саме його осінила рятівна думка про затоплення монголів водами гірського потоку. Надзвичайну шляхетність і силу духу виявляє тухольський ватажок, коли довелося йому робити найважчий вибір - важити користь громади і життя свого найменшого сина. Як не важко було зробити це, але Захар чинить за велінням обов’язку, всіма силами тамуючи свій душевний біль. Не згоджується він і на брехню: «Беркути додержують свого слова навіть ворогові і зрадникові. Беркути ніколи не сплямують ні своїх рук, ні свого серця підступно пролитою кров’ю» . У своєму передсмертному слові Захар Беркут передбачає, що ця біда - не остання. Він висловлює надію на кращі часи, коли люди пригадають давні порядки, відновлять їх, і то стане запорукою щасливого життя.
Мирослава
Мирослава — молода вродлива дівчина, рано втративши матір, знала лише любов і турботу батька. Для неї головне — бути вірною собі, діяти так, як підказують сумління і серце. Тому вона і виступає проти батька на боці народу, стає справжньою патріоткою своєї вітчизни. Зрозумівши, на чиєму боці правда, дізнавшись про зрадництво свого батька, Мирослава пориває з ним і йде до тухольців.
Дівчина, побачивши, що всі намагання врятувати честь батька марні, що шляху повернути батька до примирення і єдності з народом нема, виступає проти нього. Вона звертається до Захара Беркута з проханням прийняти її за дочку, бо «Тугар Вовк перестав бути моїм батьком, відколи зрадив свій край і пристав у службу монголів» .
Мирослава полюбила простого селянського хлопця. В особі Максима Мирослава бачить усіх тухольців. Мирослава — один із перших образів дівчини-патріотки в українській.
Максим
Максим – герой, що ніколи не встане на шлях зради. Я думаю, як він воїном був у бої, воїном залишився й у кайданах, хоча його тіло й роз’їдали невільницькі ланцюги, дим пожарищ рідний Тухольщини й рідного дому до сліз ятрив йому ока, зводив дух у груди. «Хоча й у путах, я все буду вільною людиною. У мене пута на руках, а в тебе на душі!» – от відповідь Максима на підступні речення Тугара Вовк ціною зради купити собі волю. Це відповідь гордої, незламної людини. Мене залучає й те, що Максим суспільні інтереси ставить вище особистих. Він розуміє, що його життя набагато гідніше, у порівнянні з долею верховинцев, запряний, котрих знищать монголи, якщо їх пустити в гори, і тому схвалює рішення батька не обмінювати його на залишки монгольського війська, що зайшло в тухольськую долину, а вийти не змогло. Максим гордий за свій народ, що недавно бився з ворогом, і переміг. Він знав, що тухольци будуть битися до останнього, щоб знищити всіх загарбників. Скільки потрібно мужності й відваги, щоб не припиняти боротьбу й у полоні! Через Мирославу Максим переказує тухольцам свій план остаточної розправи з монголами, обдурює їхнього проводиря Бурунду, обіцяючи йому нібито показати вихід з тухольськой долини.
Тугар Вовк
Тугар Вовк гнобитель, зрадник, що над усе ставить свої особисті інтереси й прагне жити, визискуючи з інших. Він хоче заволодіти багатствами краю, поневолити його людей. Але волелюбні тухольці не скоряються боярину, і громада одностайно ухвалює вигнати Тугара Вовка з Тухольщини. Прагнучи помститися непокірним тухольцям, розлючений боярин іде до монголів і обіцяє провести їх через гори, сподіваючись з їхньою до підкорити волелюбних тухольців, заволодіти усіма багатствами. Зла, жорстока, нікчемна, підступна людина, зрадник батьківщини, народу ніколи не може викликати ніякі інші почуття, крім жорстокого осуду, ганьби та огиди.