НАПИСАТЬ СОЧИНЕНИЕ на тему : "Современный человек в футляре"​

Бывает, что человек создаёт себе свой собственный мирок, в котором он прячется от всех, закрываясь в нем, подобно какой-нибудь вещи, запакованной в футляр. Его не волнуют никакие события, происходящие вокруг, он не обращает внимания на окружающих его людей, человек отгородился от всех. Безусловно, такой уйти от проблем намного легче, чем решение выбраться из своего «футляра» и как-то изменить ситуацию.

Рассказ «Человек в футляре» А.П.Чехова повествует именно о таком человеке. Его главный герой Беликов – учитель греческого языка. Реальная жизнь его по раздражает, он её боится и всячески избегает общения с внешним миром. Даже одежду Беликов предпочитает похожую на футляр, в черных и мрачных тонах. С её он благополучно прячется от солнечного света и чистого воздуха.

Будучи учителем иностранных языков, читая много книг и статей, Беликов живёт в восхваляя его и ненавидит настоящее. И всё бы ничего, если бы он не переносил этот футлярный образ жизни на других людей, подобно заразной болезни. Он живёт как по уставу, слово «нельзя» для него подобно песне и он заставляет других жить по этим правилам. Жители города его побаиваются и стараются держаться подальше.

Но даже у такого человека, как Беликов, внутри какие-то небольшие, но всё-таки чувства. Они возникают у него в отношении сестры нового учителя истории и географии Вари Коваленко. Он долго размышляет и сопоставляет все «за» и «против». Жениться рано или поздно всё равно придется, это соответствует правилам, а соблюдать правила необходимо. А вдруг что-то пойдет не так? Можно ли будет изменить ситуацию, ведь ему свойственно пускать все на самотёк, может всё решится само собой? Такие мысли терзали Беликова и доставляли ему неудобства.

После своей смерти Беликов даже выглядеть стал иначе: его лицо выражало умиротворение и даже некую жизнерадостность, создавалось впечатление, что он рад тому, что наконец-то оказался в футляре на самом деле. И как будто он и жил только ради достижения этой цели.

Сколько ещё на свете таких людей, живущих каждый в своей упаковке? И ради чего они живут, если в старости не найдется ни одного человека, который смог подать бы им кружку воды, потому что всю свою жизнь они игнорировали весь мир.

Оспівування в сонетах франческо петрарки кохання до лаури є в цьому якась несправедливість щодо нашого брата чоловіка. хочеш стати безсмертним у пам'яті людства — залізь на джомолунгму або на твоєму рахунку має бути подорож навколо земної кулі за 80 днів, або напиши "гамлета" чи "богатирську симфонію" у крайньому разі, винайди таблицю менделєєва або сформулюй теорію відносності. а ї рафаелю для безсмертя треба було стати великим художником і створити шедеври, а форнаріні тільки зустрітися з саме така історія сталася з франческо петраркою. 1327 року в авіньоні, де на той час перебував папа, він зустрів молоду жінку, поетичним псевдонімом якої стало ім'я лаура. після цієї зустрічі 23-річний чоловік стає тим, ким він нам тепер відомий. він став поетом, автором книги "канцоньєре", яка складалася з двох частин — "на життя мадонни лаури" та "на смерть мадонни лаури". додайте сюди поему "тріумфи" — алегоричну за формою, але присвячену тій самій жінці. проте й це ще не все: він став ученим, філософом, що вивчав проблеми моралі, дипломатом, мандрівником. він мав надзвичайний авторитет у сучасників, а правителі італійських міст і князівств були раді прислужитися йому. тим часом він продовжував писати вірші на честь невідомої нам , граючись її ім'ям, пишучи його то "laura", то "l'auro", тобто то "лавр", то "золото" в одному зі своїх сонетів поет згадує свого приятеля кардинала колону, який помер за деякий час після смерті лаури: "немає більше найбільшої з колон, немає лавра. ніде більше не знайду я втраченого. смерть завдала мені два удари, від яких я весь час у скорботі. любов і дружба — золото, яке коштовніше від багатства і влади. яке страшне життя, що віднімає все". не тільки ці нещастя роблять вірші франческо такими пафосними. він і сам ще не може розібратися, поезія — гріх перед богом чи священний поклик? кохання — мука чи щастя? чому він "горить у холодний день і стигне у сонячний"? бо вперше віршована мова була звернута не до неба, а до людського серця, не звиклого до слів похвали й подяки. сама пристрасть, до тих пір гамована тим, що убивали плоть, була вперше висловлена відкрито і водночас цнотливо. вибух полум'яного почуття петрарка вкладає в жорстку форму сонета, який після нього стає своєрідним прапором нової поезії, до того ж розцвічений неповторним стилем. зрештою, кохання стає для петрарки тією силою, що робить цього флорентійця засновником, разом із данте і боккаччо, літературної італійської мови. і все це тому, що одного дня йому зустрілася ді на уроках хімії розпові про речовини, які самі не беруть участі у реакції, проте без них реакція не відбудеться або йтиме надто пові ті речовини називають каталізаторами. так і петрарка зустрів би не свою лауру, а іншу, одружився б, прожив би життя, не знаючи, що він великий поет і вчений. але о, хай живе вовіки віків мадонна лаура і вірші петрарки! оспівування в сонетах франческо петрарки кохання до лаури є в цьому якась несправедливість щодо нашого брата чоловіка. хочеш стати безсмертним у пам'яті людства — залізь на джомолунгму або на твоєму рахунку має бути подорож навколо земної кулі за 80 днів, або напиши "гамлета" чи "богатирську симфонію" у крайньому разі, винайди таблицю менделєєва або сформулюй теорію відносності. а ї рафаелю для безсмертя треба було стати великим художником і створити шедеври, а форнаріні тільки зустрітися з саме така історія сталася з франческо петраркою. 1327 року в авіньоні, де на той час перебував папа, він зустрів молоду жінку, поетичним псевдонімом якої стало ім'я лаура. після цієї зустрічі 23-річний чоловік стає тим, ким він нам тепер відомий. він став поетом, автором книги "канцоньєре", яка складалася з двох частин — "на життя мадонни лаури" та "на смерть мадонни лаури". додайте сюди поему "тріумфи" — алегоричну за формою, але присвячену тій самій жінці. проте й це ще не все: він став ученим, філософом, що вивчав проблеми моралі, дипломатом, мандрівником. він мав надзвичайний авторитет у сучасників, а правителі італійських міст і князівств були раді прислужитися йому. тим часом він продовжував писати вірші на честь невідомої нам , граючись її ім'ям, пишучи його то "laura", то "l'auro", тобто то "лавр", то "золото" в одному зі своїх сонетів поет згадує свого приятеля кардинала колону, який помер за деякий час після смерті лаури: "немає більше найбільшої з колон, немає лавра. ніде більше не знайду я втраченого. смерть завдала мені два удари, від яких я весь час у скорботі. любов і дружба — золото, яке коштовніше від багатства і влади. яке страшне життя, що віднімає все".

Краткий анализ

Перед прочтением данного анализа рекомендуем ознакомиться со стихотворением Весенняя гроза.

История создания – произведение было написано Тютчевым в 1828 году и на следующий год уже опубликовано в журнале “Галатея”. Однако поэт вернулся к нему в 1854 году, несколько переделав. Сегодня известна именно вторая версия его написания.

Тема – гроза как вечное движение, как символ перемен, как знак рождения нового.

Композиция – трехчастная. Первая часть, она же строфа, открывает произведение, четвертая – закрывает, а две центральные создают главный образ, “рисуют” грозу.

Жанр – пейзажная лирика с элементами философского рассуждения.

Стихотворный размер – четырехстопный ямб с пиррихием и перекрестной рифмовкой, женская и мужская рифмы чередуются.

Эпитеты – “весенний, первый гром”, “небо голубое”, “молодые раскаты”, “дождевые перлы”, “птичий гам”, “громокипящий кубок”.

Метафоры – “солнце нити золотит“, “гром грохочет”, “пыль летит”.

Олицетворение – “поток бежит”, “гром резвится и играет”.

Объяснение: