Порівняйте образи Вітьки Горобця, Федька Котигорошка та Галі Козачок із повісті В. Чемериса «Вітька + Галя, або Повість про перше кохання», знайдіть спільне та ввідмінне

ответ:Вітька Горобець цитатна характеристика Неповних 14 років Вітька — високий, худий, з рідким білявим чубчиком — не міг і хвилини спокійно всидіти на місці. Запальний і рвучкий, швидкий… Він вродився балакучий, як сорока, може годинами безугавно тріскотіти.  Перше хвилювання потроху зникає. До хлопця знову повертається здатність мислити, говорити.  Вітька все кружляє й кружляє між вербами. На ньому нові (сині в смужечку) штани й жовті рипучі черевики. Рукава білої сорочки по-парубочому закачані по лікті. На голові — бокс (таки домучив клятий Левонтій!), білявий чубчик непокірно стовбурчиться.  Хлопцеві так хочеться утнути щось героїчне, щось таке лицарське. Безперечно, на очах у дівчини. Щоб побачила, який він сміливий та відважний.  — Ой, який же ти замурзаний! — сплеснула руками.— І вуха у сажі, герою ти мій сміливий, орлику відважний! Ти, мов той лев, накинувся на вогонь. 

Объяснение:

   Вопросы: Герои каких произведений поняли, что доброта, верность, мужество-необходимые качества? Что им понять это понять?

   Герои произведений Пришвина "Кладовая солнца", Дж. Лондона "Сердца трех", Х.К. Андерсен "Снежная королева" поняли, что доброта, верность и мужество - необходимые качества. Настя и Митраша  из "Кладовой солнца" сложные жизненные испытания, которые им набраться мужества и осознать, какие качества для человека являются важными. Френсису из произведения "Сердца трех" тоже пришлось пройти сложный путь, пока верные товарищи и доброта чужих сердец, собственная сила духа не истории закончиться хорошо. Герда из "Снежной королевы" смогла своего друга лишь благодаря своей доброте, стремлению отважности. 

Вранці до конюшні прийшов
Степан. Він майже не спав цієї ночі. Шкодував, що погано повівся з конем. «Цей
Шептало, він не такий, як усі інші кони. Він білий, а значить – розумний кінь.
Він може мислити, як людина. Я і раніше про нього це знав, а зараз зрозумів
остаточно. Мені іноді здається, що він розумніший за мене. Хоча що ж тут
дивного. Він у цирку служив, як і його предки. А я хто? В школі вчився мало, та
й то ледаря ганяв. Не маю нічого, в житті добра ні від кого не бачив. Чи міг я
бути іншим? Але відтепер навіть я дещо зрозумів. Не посилатиму я Шептала на
важку роботу, буду його відпускати трохи на волю. Нехай в степу розважиться
трохи, згадає дитинство». І брудний чоловічок з корявими землисто-сірими руками
підійшов до Шептала, вийняв з кишені морквину, обтер рукавом та подав
Шепталові.
- Вибач!