Літературний диктант В. Чемерис. «Вітька + Галя, або повість про перше кохання» 1. Події твору відбуваються в селі. 2. Яке прізвисько було у Федька? 3. Ким працювала сестра Котигорошка ? 4. Що мав виконати Вітыка для Галі? 5. Де Федько взяв сомбреро? 6. Для кого було виконано серенаду? 7. На канікулах Галя працювала... 8. Юрко пішов у секунданти, бо був винен Петрові.. 9. Кличка бугая.. 10. Чий тин загорівся?. 11. Діда Свирида прозивали... 12. Вислів "Двічі не вмирати, а раз не минувати" цитує...​

1 Великі Чаплі

2 Котигорошко

3 бібліотекарка

5 зняв з пугала

6 для баби що жила по сусідству

7 поштаркою(розносила пошту)

11 кісточкою

Объяснение:

   Головним героєм роману є Дік Сенд. Хлопець рано став сиротою, позбавлений батьківської опіки та материнської ласки. Його ще малим знайшов чоловік на піщаному березі і дав йому таке ім’я.

   Хлопець рано подорослішав. Цьому сприяла сирітська доля, яка загартувала його до важких випробувань. Він мріяв стати моряком, бути мудрішим та сміливішим, самому знаходити рішення. Тому у школі захоплювався географією та історією подорожей. Хотів вивчити навігацію та вищу математику. Усвідомлював своє становище, тому дав собі обіцянку «стати людиною».

   Коли читач зустрічає героя, Дік був середній на зріст, міцно збудований, із синіми розумними та рішучими очима, обличчям хороброї та завзятої людини. Його неабияка сила волі не один раз допомагала йому. У п’ятнадцять років хлопець уже міг приймати рішення і доводити до кінця  свої задуми. Його вигляд жвавий та серйозний привертав до себе увагу. 

  У подорожі Дік Сенд проявив себе сміливим, впевненим та рішучим моряком. Також виявилась його щедрість, ученість, хитрість, передбачливість, обачність та спритність. Юний капітан врятував негрів з тонучого човна, навчив морської справи та зробив своїми помічниками,  у Африці охороняв усіх пасажирів від небезпек, Гаріса та Негори, котрі були у змові продати негрів у рабство. Пережив біль та муки, щоб врятувати своїх друзів.  

  Після неймовірної подорожі він вирішив стати справжнім капітаном. Тому завзято вчився. У вісімнадцять років Дік Сенд з відзнакою закінчив мореплавну школу. Одержавши диплом, став капітаном одного з суден Джеймса Уелдона. Так завдяки наполегливості та праці здійснилася найзаповітніша мрія хлопця. 

Неделю назад мама пришла с работы и сказала, что купила билеты в театр и на выходных мы идем туда всем семейством. Я очень обрадовалась, потому что мы давно никуда не ходили, а сидеть дома на выходных скучно. Мне хотелось, чтобы эти выходные наступили скорее и всю неделю я жила приятным ожиданием. Наконец учебная неделя закончилась и уже на следующий день мы должны были посетить театр.

         Утром я проснулась раньше всех, погладила свое любимое платье и придумала прическу. Мама сказала, что в театр принято приходить нарядными и джинсы для этого не подойдут. Папа надел костюм, а мама красивое платье и уложила волосы немного по-другому, чем каждый день. Мы все были такие красивые, что мне не хотелось отходить от зеркала, так мне нравилось любоваться собой. Но папа сказал, что мы можем опоздать, и я пошла обуваться.

         Снаружи театр показался мне большим и величественным, как старинный замок на картинках. Мы вошли внутрь, разделись в гардеробе, поправили прически и пошли по коридору в зал, где давали спектакль. Внутри театра тоже очень красиво и пока не погас свет, я с восхищением разглядывала все вокруг. От папы я узнала, что в зале есть партер (где сидели мы), лоджия и балконы, а установленные на сцене предметы называются декорации.

         Вместе мы смотрели кукольный спектакль «Обыкновенный концерт», который поставил Сергей Образцов. В зале было много детей и их родителей, и все они смеялись и аплодировали куклам, которые мне показались очень забавными. Они так смешно копировали людей, что удержаться от смеха было невозможно. Время первого акта пролетело как-то незаметно, я ничуть не устала и даже немножко что такой интересный спектакль прервался.

         Папа предложил не просто сидеть в зале, дожидаясь следующей части, а сходить в театральный буфет. Там мы очень здорово провели время, попробовав вкусное мороженое, которое понравилось мне не меньше, чем сам спектакль. Потом мы прогулялись по холлу, вокруг все были такие нарядные, веселые и красивые, что казалось сегодня какой-то праздник. После звонка мы на свои места, и мама объяснила, что проходить по ряду нужно обязательно лицом к уже сидящим на своих местах людям.

         Вторая часть спектакля со смешными куклами для меня пролетела незаметно, я бы даже посмотрела еще. Но зрители стали аплодировать артистам в благодарность за выступление, а папа сказал, что нам пора потихоньку спускаться в гардероб. Было даже немножко жалко уходить из такого прекрасного места с веселыми людьми и вкусным мороженым. Но мама пообещала, что теперь мы будем чаще ходить по выходным на разные спектакли.

         После семейного похода в театр я поняла, как это интересно и полезно. Ведь в этот день я многое узнала не только из представления, но и от родителей, например, о поведении в театре. Теперь я точно уверена, что каждый наш поход в театр принесет мне новые знания и хорошие впечатления.