Перші сніжинки Хоч місяць цей і зветься листопадом, але дерева вже простягали вгору до сизого неба оголені віти. Іду по парку, ніби ступяю по золотому килиму. Тільки ледь шелестить під ногами, бо вночі трохи приморозило. Ось тихо, мов малесенький малесенький прозорий білий метелик, сіла на рукав перша сніжинка. А ось і друга, третя. Химерні вони на вигляд, ці снігові зірочки. Здається, їх вирізьбив геніальний майстер. Ось затанцювало їх у повітрі більше, посипалися густіше. Занепокоєно цинькнула вгорі, на дереві, заклопотана синичка. Зима йде. Важко їй, бідоласі, буде, коли впаде багато снігу та вдарить лютий мороз.​