Що я зробила для людства планети земля ? написати текст !

ми живемо в епоху бурхливого розвитку цивілізації. небаченими досі швидкими темпами йде зростання великих та малих міст, розширюється промислове будівництво, збільшується кількість населення, зростає експлуатація всіх природних ресурсів. у зв'язку з цим охорона навколишнього середовища стала для людства однією з найважливіших, злободенних проблем.

прозоре чисте повітря, блакитні ріки, озера, джерела, величні ліси, квітучі гаї, захищені від водної та вітрової ерозії поля — все це величезне багатство може зникнути, якщо людство не схаменеться. багатогранно використовуючи природні ресурси для потреб суспільства, нам треба діяти так, щоб не завдати шкоди, а навпаки, всебічно поліпшувати та примножувати можливості природи. ми повинні жити не лише сьогоднішніми потребами, а й дбати про стан природи завтрашнього та майбутніх днів.

люби природу не як символ

душі своєї,

люби природу не для себе,

люби для неї.

(м. рильський)

здавна люди ставилися до природи з повагою (первісні люди навіть обожнювали її, наділяючи неживі предмети, наприклад, камінь, душею). а як щедро оспівана вона у народних піснях.

місяць на небі, зіроньки сяють,

тихо по морю човен пливе.

в човні дівчина пісню співає,

а козак чує, серденько мре.

люди часто забувають або, швидше, не помічають того, наскільки щедра наша земля: рослини та дерева нам змогу дихати чистим повітрям, поля годують нас хлібом та овочами, водоймища — рибою, на луках пасуться тварини, що молоко, м'ясо, вовну. але чутно вже перші дзвіночки, які можуть перетворитися на могутні набатні дзвони: з дніпра виловлюють риб-мутантів, з'являються овочі ненормальних розмірів. не кажучи вже про те, що кожного року десятки, якщо не сотні видів рослин та тварин потрапляють до червоної книги, тобто їм загрожує небезпека повного зникнення. а скільки їх вже



дивіться також



60 грн



2999 грн



129 грн



от 385 грн

необхідно пам'ятати про те, що людина — лише один із видів живих істот на землі, і якась маленька комашка має не менше право на життя, ніж людина, а може, й більше, тому що жодна тварина не завдає шкоди навколишньому середовищу так, як це робить людина.

чого хвилюються народи

і люди замишляють зло?

хто їм сказав: "вінець природи"?

хіба для них її чоло?

(л. костенко)

і, здається, земля надсилала людству вже багато застережень: хіросима та нагасакі, чорнобильська зараз відбувається руйнування озонового шару, людству (і всій землі) загрожує потепління, і все це неминуче відіб'ється на кожному з нас. ми не можемо не помічати, що з кожним роком збільшується кількість людей, які на смертельні хвороби, такі, як рак та снід, та помирають від них, а лікарі та вчені досі не виявили причин виникнення цих хвороб і способів їх лікування. то невже і це не може припинити нашого ставлення до природи? !

кожен із нас повинен чітко усвідомити, що ми не можемо просто заплющити очі на проблеми екології, які загрожують нашому життю та життю майбутніх поколінь. свій посильний внесок може зробити кожен: хоча б не засмічувати землю, по якій ходимо, посадити принаймні одне деревце, збудувати шпаківню навесні. звичайно, це небагато, але, можливо, якщо кожна людина почне шанобливо ставитися до навколишнього середовища, це добре відіб'ється на ньому.

давайте зробимо все, щоб наші діти та онуки дихали пахощами квітів, чули спів птахів у лісах, ходили по м'якій травичці, милувалися сходом сонця. давайте залишимо їм у спадок чисту та прекрасну землю!

Подвыпивший хлестаков начинает все  больше завираться и хвастаться. видя, что все вокруг поддакивают  ему, хлестаков дает волю фантазии. причем он вовсе не собирается  обманывать чиновников и жену городничего с какой-то корыстной  целью, а врет по вдохновению, сам начиная верить в свою значительность.  «рисуясь» перед анной андреевной, хлестаков вначале  довольно скромно преувеличивает свое положение в обществе: «вы,  может быть, думаете, что я только переписываю; нет, начальник отделения  со мной на дружеской ноге» . хлестаков проговаривается:   нетрудно догадаться, что он-то как раз занимался переписыванием.  оказывается, хлестаков написал "женитьбу фигаро", "роберта дьявола", "норму" и "юрия милославского". когда дочь городничего замечает, что последнее произведение принадлежит загоскину, хлестаков соглашается, добавляя: " есть другой "юрий милославский", так тот уж мой".  правда, завравшийся хлестаков неожиданно приоткрывает истинную  картину своего столичного существования: «как взбежишь  по лестнице к себе на четвертый этаж - скажешь только кухарке:   «на, маврушка, » . но рассказчик спохватывается: он и «позабыл  », что живет «в бельэтаже» .

Чехов показывает жизнь, которая строится по законам господства и подчинения. по-другому воспринимать мир люди разучились. подтверждение этому мы находим и в рассказе “толстый и тонкий”. встреча двух гимназических товарищей омрачается тем, что у одного из них более высокий чин. при этом “толстый” вовсе не собирался унижать своего бывшего приятеля. напротив, он добродушен и искренне рад встрече. но “тонкий”, услышав о тайном советнике и двух звездах, “съежился, сгорбился, сузился”. на его лице появились необходимые в таких случаях “сладость и почтительная кислота”, он отвратительно захихикал и стал прибавлять ко всем словам частицу “с”. от такого добровольного холопства “тайного советника стошнило”. так комическая ситуация оборачивается драмой, ведь речь идет об уничтожении человеческого в человеке