Объяснение:Лицар дивується, коли бачить вплив поетового слова на сільську молодь. Практичний в усьому, позбавлений творчої фантазії, лицар вбачає у цьому «диявольське наводження», чаклування. Поет для лицаря — ворожбит, хоч і допоміг палким і чулим словом привернути до нього горде й неприступне серце панни Ізидори. Бертольдо вирушає воювати чужі міста. Його військо супроводить пісня про рідний край, який завжди у серці незважаючи на розлуку. Щасливий і сп’янілий від перемого лицар не чує тих пісень, думаючи про власну звитягу. Та коли щастя відвернулося од нього і в війську почалися чвари, а слухняні раніше вояки рвуться повернути зброю проти нього, його рятує глумлива пісня військових співців про недбалого вояка. І знову пісня домоглася свого: вона повернула воякам відвагу, а з нею й перемогу в бою. Перемогла не Бертольдова хоробрість, а поетове слово. Граф Бертольдо зображений жорстоким експлуататором, пихатим і гоноровитим паном, вірним слугою короля і ворогом трудящих. Нікчемний граф все своє життя проводить в бенкетах та розвагах. Він має величезні багатства, придбані тяжкою працею селян, награбовані на війні, але його це не задовольняє. Бертольдо встановлює нові податки, мита на панщину. Жорстокість, бундючність і грубість пана виявляється у його вчинках і словах. Вперше зустрівши поета в лісі, він грубо наказує йому зійти з дороги: Бачте,— крикнув,— що за птиця! Чи не встав би ти, небоже? Коли поет глузливо відмовився від милостині пана, той, знову спалахнувши, «крикнув згорда»: «Годі жартів! Бо задам тобі я гарту!». Переляканий революційними піснями, в яких поет закликає «пробити пану груди», Бертольдо наказує: Гей, ловіть співців, в’яжіте! У тюрму його, в кайдани! Непокірному поетові Бертольдо загрожує: …в тюрму його закину, Там він, клятий, і загине! Поряд з погрозами, якими пан хоче примусити поета замовкнути, він вдається до підкупу і лицемірства. Я його талан співацький Так високо поважаю, Що співцем своїм придворним Я зробить його бажаю. Такою мовою Леся Українка характеризує Бертольда як жорстокого деспота й експлуататора.
Толстой лев николаевич (9 сентября 1828 - 20 ноября 1910 прожил 82 года). лев толстой родился в аристократической семье. он рано потерял родителей, и его воспитывали родственники. он оставил казанский университет и занялся делами в имении своих родителей, проводя при этом большую часть времени в москве и санкт-петербурге, где его закружил вихрь распутной и расточительной светской жизни. вскоре толстой осознал бесцельность своего существования и, глубоко презирая самого себя, отправился в 1851 году на кавказ в действующую армию. там он стал работать над своим первым романом «детство. отрочество. юность". через год, когда роман опубликовали, толстой стал знаменитостью. в 1862 году 34-летний толстой женился на 18-лет ней софье (соне) андреевне б за годы их жизни в семье родилось 13 детей. романы, повести и рассказы, написанные толстым, сделали его богатым и знаменитым. семейная его жизнь сложилась относительно счастливо. не смотря на все это, толстой был неудовлетворен самим собой. на последних этапах работы над романом «анна каренина» он перенес тяжелый моральный и духовный кризис. он пытался найти смысл жизни и даже подумывал о самоубийстве. его душевные страдания закончились, когда он от¬крыл для себя религию и понял, что вера в бога дает смысл человеческому существованию и объединяет людей в братство всеобщей любви и справедливости. нагорная проповедь стала его жизненным кредо. желая жить в полном соответствии со своими новыми убеждениями, толстой начал носить крестьянскую одежду, стал заниматься тяжелым крестьянским трудом и даже попытался избавиться от своего богатства. он передал всю свою недвижимость жене и детям, а также передал соне все права на публикацию своих произведений. изменился даже стиль и язык произведений толстого. он стал писать нравоучительные рассказы и религиозные эссэ. у толстого появилось большое количество последователей. к его негодованию, соня не спешила полностью принять его учение и аскетический образ жизни. отношения между стали весьма напряженны ми. в 1910 году 82-летний толстой навсегда покинул соню. не подготовленный ни , ни духовно к длительному путешествию, он слег на небольшой железнодорожной станции астапово. умирающий толстой не разрешил впустить соню в комнату, где он лежал. она приблизилась к его кровати только тогда, когда он потерял сознание и перестал узнавать ее. через неделю толстой умер. толстой потерял девственность в 16-летнем возрасте с проститутки, что было обычным явлением в 19 веке. позже он вспоминал об этом так: «когда братья затащили меня в публичный дом, я и совершил половой акт в первый раз в своей жизни, я сел потом у кровати этой женщины и заплакал". на протяжении всей своей жизни в душе толстого боролись противоположности: муки совести и сексуальные желания. в дневнике он однажды записал: «рассматривай компанию женщин как неизбежное социальное зло и всячески избегай ее". он, впрочем, не -то прислушивался к своим собственным советам. он позже признался антону чехову, что был «ненасытен". в 1849 году, когда толстой жил в своем имении, он соблазнил одну их своих служанок, черноглазую девственницу по имени глаша. после этого он с отвращением спрашивал самого себя: «прекрасно или ужасно то, что со мной произошло?
Ответить на вопрос
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Просто чудо совершил этот святой человек сочинение рассуждение
ответ:характеристика
Объяснение:Лицар дивується, коли бачить вплив поетового слова на сільську молодь. Практичний в усьому, позбавлений творчої фантазії, лицар вбачає у цьому «диявольське наводження», чаклування. Поет для лицаря — ворожбит, хоч і допоміг палким і чулим словом привернути до нього горде й неприступне серце панни Ізидори. Бертольдо вирушає воювати чужі міста. Його військо супроводить пісня про рідний край, який завжди у серці незважаючи на розлуку. Щасливий і сп’янілий від перемого лицар не чує тих пісень, думаючи про власну звитягу. Та коли щастя відвернулося од нього і в війську почалися чвари, а слухняні раніше вояки рвуться повернути зброю проти нього, його рятує глумлива пісня військових співців про недбалого вояка. І знову пісня домоглася свого: вона повернула воякам відвагу, а з нею й перемогу в бою. Перемогла не Бертольдова хоробрість, а поетове слово. Граф Бертольдо зображений жорстоким експлуататором, пихатим і гоноровитим паном, вірним слугою короля і ворогом трудящих. Нікчемний граф все своє життя проводить в бенкетах та розвагах. Він має величезні багатства, придбані тяжкою працею селян, награбовані на війні, але його це не задовольняє. Бертольдо встановлює нові податки, мита на панщину. Жорстокість, бундючність і грубість пана виявляється у його вчинках і словах. Вперше зустрівши поета в лісі, він грубо наказує йому зійти з дороги: Бачте,— крикнув,— що за птиця! Чи не встав би ти, небоже? Коли поет глузливо відмовився від милостині пана, той, знову спалахнувши, «крикнув згорда»: «Годі жартів! Бо задам тобі я гарту!». Переляканий революційними піснями, в яких поет закликає «пробити пану груди», Бертольдо наказує: Гей, ловіть співців, в’яжіте! У тюрму його, в кайдани! Непокірному поетові Бертольдо загрожує: …в тюрму його закину, Там він, клятий, і загине! Поряд з погрозами, якими пан хоче примусити поета замовкнути, він вдається до підкупу і лицемірства. Я його талан співацький Так високо поважаю, Що співцем своїм придворним Я зробить його бажаю. Такою мовою Леся Українка характеризує Бертольда як жорстокого деспота й експлуататора.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/davnya-kazka-harakteristika-bertolda/