Конспект статьи мастер снов и сказок

оли читаєш поезії Андрія Малишка, відразу постає перед тобою образ України — тієї найріднішої в усьому світі землі, яка була і колискою, і ненькою, і помічницею, і розрадницею. 1 тоді ти розумієш, що поет належить саме до таких людей — люблячих і безмежно відданих своїй Батьківщині. Тому не дивно, що уся творчість Андрія Малишка — гімн вдячного сина рідній Україні, а її образ посідає в його віршах одне з найпочесніших, найвизначніших місць.

Батьківщина...Промовляєш це слово і бачиш безкрайні лани, щедрі врожаї, синьооку височінь і лагідну посмішку матері. Це все образ рідної України, Андрій Малишко бачив ні з чим незрівнянну красу нашої Батьківщини, і з-під його пера виходили вірші-перлини, лилося "пісенне злото", яке возвеличувало Вітчизну. У кожному рядку вчувається глибока синівська вдячність:

Ти мене з дитинства підіймала,

Хліб дала з піснями солов'я,

Відвела доріг мені немало,

Земле, зореносице моя

Ми бачимо ліричний образ дорогої Вітчизни, яка зростила, як мати, нове покоління молодих людей і відкрила для розвитку освіти, культури, техніки. Це вірш "Батьківщині". Разом з тим у ньому, як пересторога, звучить мотив захисту рідної землі, заклик до пильності, до борні "за ці врожаї й тихі трави, за людей гартованої слави, за Вітчизну..." Малишко виражає тверду віру в незламність, непоборність українських людей і від імені народу заявляє:

Старый город! не надо хмуриться, вспомни славных своих сынов: по твоим нешироким улицам проходил иван ползунов. здесь пешком торопливо хаживал, вечно занят, на вид суров, а порой в своем экипаже проезжал генерал фролов. люди кланялись им несмело, но не ведали, наверняка, то, что ими в то время сделано, будет долгие жить века. старый город! ты видел всякое, даже уличные бои, и колчаковские вояки брали штурмом дома твои. были белые, были красные, был твой путь, как всегда, не прост. но, пройдя через все опасности, город мой хорошел и рос. в устремленьях своих неистовы и дома рвались в небеса, и приземистые, плечистые заводские росли корпуса.. старый город! не надо хмуриться, вспомни славных своих сынов: по твоим нешироким улицам проходил иван ползунов.