Почему людям нравятся детективы а. к. дойла? (сочинение миниатюра)

книга написана в духе самого а.к. дойла, не создатся впечатление, что писали ее другие люди. правда, иногда идея сюжета повторяется, но с увлекательными самостоятельными деталями. таковы рассказы: "тайна дептфордского чудовища" и "черные ангелы". "рыжая вдовушка" - так называлась гильотина во времена французской революции и увлекателен рассказ с двояким обыгрыванием этого названия. людям, ценившим великого мастера детектива артура конан дойла будет интересно познакомиться

нужна ли школьная форма?

на первый взгяд, кажется, что отказ от неё принесёт только положительные отзывы, но всё не так просто. давайте разберемся вместе. начнём с того для чего всё-таки существует школьная форма? в первую очередь школьная форма придумана для создания определенного порядка на территории школы. все ходят в определенной одежде, которая понять из какого класса данный ученик. она задаёт определенный деловой тон, и не вызывает лишних вопросов у одноклассников и учителей. к тому же она стирает классовые распределения. если школьная форма утверждена директором, то с первого взгляда сложно понять кто из какой семьи(я про финансовое положение), это может быть полезным опытом, тк люди с нестабильным социальным положением - это не всегда плохие люди

но все же, если форма так хороша, то какие у неё могут быть минусы? ну, во-первых, школьная форма - это не всегда удобно, часто ткань, из которой она создаётся, имеет синтетическую основу. во-вторых, она не развить у детей чувство вкуса и решительность. подумайте сами, школа занимает большую часть времени в жизни школьников, но при этом они вынуждены ходить все как один, без возможности внести какие-либо изменения и самостоятельно составить свой лук. подведу итог, хоть у школьной формы есть значительные плюсы, но тем не менее, на мой взгляд - это отголоски прошлого. сегодня нет такой необходимости, к тому же большинство предпочитают классическую одежду.

Читаючи комедію Мольєра "Міщанин-шляхтич", мимоволі думаєш, що великий драматург якимось містичним чином побачив і наш час - сучасних Журденів, коли люди неосвічені, часом навіть малограмотні, прагнуть здобути і титул, і владу. Журдени ніколи не вмруть, поки існуватимуть ті, хто вважає, що можна купити те, що не дано природою.

Подекуди герой Мольєра викликає навіть співчуття - адже він хоче чогось навчитися! Але те, як він це робить, викликає тільки сміх. У нього немає найголовнішого - природного розуму, природного здорового глузду, який є навіть у селянина. Він заводить дружбу з людьми, що потихеньку обкрадають його. Він приймає авантюриста Доранта, тому що в того є титул і гарні манери, і відштовхує чесного Клеонта, тому що гой не дворянин. Він носить коштовний, але смішний і чудернацький одяг... Ну чим не "новий росіянин" із сучасного анекдоту?

Але, яким би смішним не був Журден зі своїми претензіями на дворянство, він усе-таки виший від своєї жінки, що заперечує освіту взагалі. Інша річ, що в прагненні наслідувати дворянство зовні, він одягається в безглузді убрання ("Усі добродії так носять"), безглуздо поводиться ("Егей, два моїх лакеї!"). Але повернемося до нашого часу.

Хіба не нагадує це тих, хто "із бруду в князі"? На жаль, дурість людська не знає меж. "Не місце прикрашає людину, а людина місце"; "Як не коваль, то й рук не погань" - ці і подібні до них прислів'я дуже мудрі. Мольєр говорить нам: головне не в титулі і не в гарних манерах, за ними можуть ховатися без тна дурість і неуцтво.

На жаль, журдени жили, живуть і житимуть. Вони будуть намагатися купити собі розум, манери, родовід або щось подібне. Але Мольєр ще понад триста років тому показав, до чого це все приводить.