Судьба поэта в лирике лермонтова, написать! ) )

на основе своих конспектов я напишу тезисы, а вы уж сложите их в законченное высказывание.

"1830-го июня 11-го дня" - лермонтов утверждает, что творчество для поэта - всесжигающий костёр. не верит в то, что будет услышан разъединёнными людьми. душа изменчива и противорешима, но поэтическое слово не сможет её решить.

"смерть поэта" - 1837 - трагическая гибель пушкина. лермонтов бросает вызов и обществу. поэт обречён на одиночество, но вынести его не может, попадая в чужой мир - умирает.

"поэт" - 1838 - сравнивает поэта с кинжалом - твёрдый и несгибаемый.

"есть речи - " - 1839 - говорит о себе, побеждает вера в поэзию. слово для поэта - спасение от страданий, переход к гармонии.

"пророк" - 1841 - образ народного поэта- пророка,патриота,призывающего людей на борьбу за свои человеческие права и свободу. обличает социальную пассивность. видит то, что не может увидеть простой человек. основа: скорбь поэта о том, что его учение не признаётся толпой. поэт-пророк гонимый уходит в одиночество пустыни, но он знает, что такое счастье, в отличие от толпы. 

*если нужно, у меня есть подробный анализ-сравнение "пророка" у пушкина и лермонтова,обращайтесь в личное сообщение. "пророк" лермонтова - как бы продолжение "пророка" у пушкина*

Найпрекрасніша пора року - весна  пташко! будь рада теплу і весні.  олександр олесь  тануть сніги, біжать струмочки, починає пробиватися перша травичка, розпукуються бруньки, з'являються тендітні квіти, чути спів це настала весна — найпрекрасніша пора року, оспівана поетами за свою первозданну красу.  весна приносить із собою не тільки довгоочікуване тепло, вона приносить радість і надію, надію на краще. після невблаганних морозів та лютих завірюх, після снігів, які вкривають землю пуховою ковдрою, після зимової сплячки, у яку, здається, не лише деякі види звірів, а вся природа, нарешті настає весна — прекрасна царівна у зеленому вбранні та віночку ніжних квітів.  а весна іде, як фея,  в чарах шуму і пісень,  біла, біла, як лілея,  в квітах яблунь і вишень.  (олександр олесь)  мабуть, немає нікого мудрішого за матінку-природу, бо інакше як пояснити, що щороку одна пора змінюється іншою та незмінно настає найочікуваніша з них — весна. вона пробуджує у душах людей щирі та ніжні почуття, бо весна настає не тільки в природі, а й у серцях тих, хто здатен відчувати красу та спроможний милуватися навколишньою красою, яка, і справді, може залишити байдужими тільки кам'яні серця.  стояла я і слухала весну,  весна мені багато говорила,  співала пісню дзвінку, голосну,  то знов таємно-тихо шепотіла.  (леся українка)  разом із потеплінням повітря відбувається потепління у душі, і так само, як ламається крига на річці, ламається крига, яка сковує людські серця. весна обіцяє змінити все на краще, вона пророкує настання нових — кращих часів, і навіть найзапекліші скептики та песимісти починають вірити у те, що негаразди та неприємності залишаться десь у минулому, що їх забере із собою зима, яка вже минулася, а весна разом із пахощами квітів принесе пахощі надій.  вона мені співала про любов,  про молодощі, радощі, надії,  вона мені переспівала знов  те, що мені давно співали мрії.  (леся українка)  весною всі намагаються вибратися «на природу» — в ліс або поближче до річки. щоправда, більшість «веселих компаній» не дуже роззирається навкруги, а захоплюється, здебільшого, «напитками та наїдками», залишаючи після себе бруд і спотворюючи галявину, на якій вони збиралися. люди, які не вміють та не хочуть бачити красу навколишнього світу, втрачають багато (вони й самі не розуміють, наскільки багато), бо яке ж це щастя — вдихнути у лісі свіже, прозоре повітря, дослухатися до співу безлічі пташок, які ховаються у гіллі, дивитися на тендітні квіточки, які щільно вкривають прекрасною та різнобарвною ковдрою теплу землю. хотілося б, щоб усі бачили та відчували красу природи та на питання павла тичини:   «ви чули ж бо: так липа шелестить,  ви знаєте, як сплять гаї? »  кожній людині можна було б сказати:   «та ви вже знаєте, як сплять гаї»  джерело: ***  твор про весну українською мовою настала весна. крізь низько навислі хмари стало недоглядати блакитне чисте небо. таким прозоро-синім воно може бути тільки навесні. по землі побігли дзвінкі струмочки. спочатку їх було мало, але з кожним днем вони все частіше і частіше прорізали лід своїми цівками. спів ранніх пташок і дзвінкий капіж з дахів заповнюють світ, весняна музика приходить на зміну довгому зимовому мовчанню і завиванню вітру. усе приходить в рух: метушаться на гілках птаха, весело крапають з карнизів перлинки. сніг ще ховається в темних кутах, не хоче зрозуміти, що з кожною годиною замети стають менше, не сховатися їм від теплого, довгожданого сонечка. дні стають довше і світліше. радіють весні, що настає, і люди.  на лицях все частіше з'являються посмішки, тепер не страшно виходити на вулицю: не закрутить тебе завірюха, не засыпет снігом ока. найбільше радіють весні діти. можна зняти важкі шуби, взути гумові чоботи і весело ходити по калюжах, пускати кораблики.  незабаром з-під землі виглянуть перші боязкі зелені травички, набряклі бруньки на деревах лопнуть, і з'являться дивовижні зелені листочки. на зміну білому і сірому приходить зелений і блакитний кольори. весна прийшла!    

книга — это величайший учитель всего человечества. это друг, нас от ясельной колыбели до глубокой старости.

оказавшаяся в наших руках книга способна дать нам многое. но при условии, что и мы отдадим ей часть своего внимания и времени. во взаимоотношениях с книгой действует вселенский закон взаимообмена и сохранения энергии. не всякая  книга может быть полезна, но и не всякий чтец сумеет извлечь пользу из ценной книги. как правило, по мере нашего воспитания, зрелости, меняются и наши предпочтения, а вместе с ними и их носители — вечные  друзья — книги.