Вспомните, кто в «алых парусах» говорит «красный» , а кто «алый». что означает это противопоставление? !

антите́за, антитезис (др.-греч. ἀντίθεσις — противоположение от ἀντί — против + θέσις — тезис) — риторическое противопоставление текста, стилистическая фигура контраста в художественной или ораторской речи, заключающаяся в резком противопоставлении понятий, положений, образов, состояний, связанных между собой общей конструкцией или внутренним смыслом[1].

 

  автор мечтал и в своих произведениях. в «алых парусах» он задает вопрос: «в чем секрет человеческого счастья? … ведь алый цвет говорит куда больше, чем красный: он наполнен романтикой, какой-то тайной, страстью, он манящий, а не агрессивно-вызывающий и простой, как..

 

  скажу вам по секрету, ей только там и место. лонгрен. и ты говоришь, что моя мария в раю? эгль. сдаётся мне, что это именно так, дружище. … хин меннерс. обжора! эй красный нос, а ты о чём думаешь? кучерявый с красным носом. я думаю о куриных крылышках…

 

  ассоль говорила с теми, кого понимала и видела. -- ", больной, -- сказала она лиловому ирису, пробитому до дыр червем. -- необходимо посидеть … вы видели, что красный шелк; из него под руководством парусного мастера блента смастерят "секрету" новые паруса.

Цей роман написаний у віршованій формі і є центральним у творчості пушкіна. поет писав його протягом восьми років і відбив у творі побут і звичаї російського суспільства напередодні декабристського повстання. головний герой, чиє ім'я отримав і сам роман-євген онєгін. це молодий столичний франт, який звик отримувати від життя все, не при цьому ніяких зусиль. він потрапляє в село і намагається себе розважити. беручи участь у прийомах, він говорить розумні промови, але насправді знання євгена поверхневі. онєгін зовсім не дурний, він наділений інтелектом, здатністю критично мислити, йому також не чужа певна частка романтизму. але головна його риса, на мій погляд – це егоїзм. він стурбований лише власними переживаннями і нічиї біди його більше не хвилюють. про це яскраво свідчить дуель онєгіна з ленським. адже вони спілкувалися і були якщо не друзями, то приятелями. євгену нічого не варто було звести сварку з молодим поетом на «ні», адже він сам був у ній винен, заграючи з коханою ленського. але він не став цього робити і вбив поета на дуелі. так само він чинить і з закоханою в нього тетяною. провінційна дівчина за наївністю відкрила йому своє серце, а євген знехтував її почуттями. пізніше він подорожує в пошуках сенсу життя, намагається знайти себе. коли ж герой повертається до столиці, він зустрічає тетяну заміжньою жінкою. вона сильно змінилася, стала неприступною і гордою. тоді він сам зізнається їй у коханні, але тетяна не приймає його зізнань. пушкін переплів у своєму романі безліч ліній. це і нерозділене кохання, і моральна каліцтво аристократії, і неспроможність давно вкоріненого кріпосницького ладу. автор дуже точно описав навколишню його дійсність. читаючи рядки роману, переймаєшся співчуттям до героїв, переживаєш разом з ними. а завдяки красивому складу його хочеться перечитувати знову і знову.

Роман «Дубровский», написанный А. С. Пушкиным в 1832 году, рассказывает читателю трагическую историю Владимира Дубровского. Судьба испытывает его всевозможными смертью матери в детстве, отца – в ходе истории, лишением родного имения и предательством любимой женщины.
История берет начало в небольшой ссоре Андрея Дубровского – отца и его близкого друга – Кирилы Троекурова. На почве разногласий дружба перерастает во вражду, в ходе которой богатый помещик решает отобрать у своего друга имение. Это негативно сказывается на здоровье Андрея Гавриловича. В таком состоянии его застает сын. Известия об отбираемом поместье приводят к смерти отца героя.
За этим следует лишение имения и побег в лес. Владимир становится разбойником, но за ним охотятся военные люди, из-за обвинений в убийстве чиновников. Все это произошло после сожжения поместья, но не по вине Владимира. Тем не менее, главный герой мечтает отомстить Троекурову и заменяет учителя французского в его владениях. Но замысел с отмщением не удается осуществить, поскольку Дубровский влюбляется в дочь помещика – Марию.
Казалось, что время для счастливого финала, но воссоединению влюбленных мешает помещик Троекуров, заставляя Марию выйти замуж за богатого соседа. Дочь не может сопротивляться и отказывает Владимиру. Тот опустошен. Ничего не остается, кроме как бежать из государства за границу. Судьба Дубровского трагична, но он не теряет чувства благородства и чести.

Подробнее: https://obrazovaka.ru/question/tragicheskaya-sudba-dubrovskogo-sochinenie-70324