Про що йдеться у творі останній листок

у невеликому кварталі гриніч-вілідж, де вулиці химерно переплуталися, а плата за помешкання була низькою, художники заснували колонію. студія сью та джонсі розташовувалася нагорі триповерхового будинку. вони оселилися тут у травні, а в листопаді в колонії почала лютувати пневмонія, забираючи десятки життів. джонсі, мініатюрна й тендітна, також захворіла. вона лежала непорушно і дивилася у вікно на глуху стіну сусіднього цегляного будинку. одного ранку лікар сказав сью, що для одужання джонсі замало гарного лікування та догляду, необхідно, щоб вона сама захотіла одужати.  сью робила тушшю малюнок для оповідання в журналі і раптом почула тихий шепіт джонсі. вона дивилася у вікно і лічила, скільки листків утрималося на старому плющі, який до половини заплів цегляну стіну. «коли опаде останній листок, я помру»,— сказала вона. сью вмовила хвору не дивитися у вікно, доки вона не закінчить малюнок, а для цього їй необхідно покликати старого бермана позувати.  художнику берману було за шістдесят, він давно писав лише вивіски й рекламу, пив запоями, але стверджував, що іще створить свій шедевр. коли сью і берман піднялися нагору, джонсі дрімала. вони опустили штору на її вікні й перейшли до іншої кімнати. вони з острахом подивилися на старий плющ і мовчки обмінялися .  наступного ранку джонсі попросила підняти штору. після нічної бурі на плющі залишився один листок. «це останній,— сказала джонсі.— він упаде сьогодні, тоді помру і я». день минув, але листок продовжував триматися на гілці. уночі знову йшов дощ, дув сильний вітер. вранці листок все ще залишався на місці. джонсі довго дивилася на нього, потім попросила у сью трішки бульйону. за годину вона сказала: «союзі, я сподіваюся коли-небудь написати фарбами неаполітанську затоку». удень лікар радо запевнив сью, що шансів одужати у її подруги тепер значно більше, і додав, що мусить відвідати ще одного важкохворого - старого художника бермана.  наступного дня лікар констатував: «небезпека минула. ви перемогли». тоді сью вирішила розповісти все джонсі: «містер берман помер сьогодні у лікарні від запалення легень. він хворів усього тільки два дні. вранці першого дня швейцар знайшов нещасного старого на підлозі в його кімнаті. він був непритомним. черевики і весь його одяг промокли наскрізь і були холодними мов лід. ніхто не міг зрозуміти, куди він виходив такої жахливої ночі. потім знайшли ліхтар, який ще горів, драбину, зсунуту з місця, кілька покинутих пензлів і палітру з жовтою і зеленою фарбами. поглянь у вікно, люба, на останній листок плюща. тебе не дивувало, що він не тремтить і не ворушиться на вітрі? так, мила, це і є шедевр бермана — він написав його тієї ночі, коли злетів останній листок».

Душа,  это многогранное давление некого не  исчисляемого вещества,  которое ни как нельзя доказать о её существовании с точки зрения медицины. в разных религиях,  душа означает разные понятия, некая сила, сгусток энергии, своё собственное внутреннее я! понятие души каждый может трактовать по разному. что касается моего мнения, душа, это совокупность твоего воспитания с детства (понятия о том что такое хорошо и что такое плохо), взгляды и интересы на жизнь (любовь к природе или ненависть к каким либо национальностям) и просто отношение к жизни, цель так сказать(поработить весь мир или стать священником). коротко говоря, душа - это моё собственное сформировавшееся я, за годы моей жизни, которое не зримо окружающим (мнение бывают обманчивы, так как психов и маньяков, парой не возможно определить из толпы), так как мысли мои и подсознания ни кто не может прочитать. душа - это моё внутреннее я, и каждого человека по отдельности. шумеры, считали, что каждое тело имеет свою душу (даже не одушевлённые предметы), и кто же сказал,что они были не правы? да! ,  медицинским путём нельзя доказать её существование, но это некое понятие,есть в каждом одушевлённом и не  одушевлённом предмете, оно копится внутри (в теле) и не видимо человеческому глазу. моя душа - это и есть я!

Душа - это сознание человека , животного и другого живого существа. тоесть без души мы никто , мы просто тела , мы никто. есть еще такое выражение "человек без души" , это люди без чуств , они не смеются , не плачят и не реагируют не начто и не чуствуют любовь. (как столб). влюблённая пара должна любить не тело , а его или её душу. также есть такое выражение " черная душа" - этот человек всегда недоволен чем то , ни кого не любит , всегда негодует , всегда желает кому - то зла. "белая душа" - противоположна "чёрной душе" , эти люди довольны , счастливы , всегда ходят с улыбкой , щедры и т.д.