Лексическое значение красота и смерть

смерть- от словянской богини мара,смрад, а красота-от слова красить.

 

 

смерть- от словянской богини мара,смрад

а красота- от слова красить

 

1. разгульная жизнь: фауст покидает погребок ауэрбаха: компания пьяниц не по нему. 2. любовь: мефистофель возвращает фаусту молодость, полагая, что чувственные утехи навсегда отвлекут его подопечного от высоких стремлений. мефистофель просчитался опять, и, хотя любовь к фаусту оказалась гибельной для гретхен, сам фауст вел себя не так, как ожидал дьявол. испытав радость взаимной любви, фауст начинает скучать, но не признается в этом даже самому себе. убийство брата маргариты ускоряет развязку: фауст должен бежать, а его возлюбленную, которую он вовлек в блуд и содействию мефистофеля сделал невольной убийцей собственной матери, заключают в тюрьму и приговаривают к смерти. фауст хочет ей , но маргарита обезумела и отказывается бежать.  3. власть, красота, деяние. с мефистофелем он оказывается при дворе императора и предлагает некоторые финансовые новшества. потом, стремясь к абсолютной красоте, просит дьявольскими чарами вызвать ему прекрасную елену. фаусту удается извлечь ее из небытия, он вступает с ней в брак, и у них рождается сын эвфорион, унаследовавший от отца безграничные стремления, что приводит юношу к гибели. елена тоже покидает фауста, возвратившись в свой мир.на украинском не умею! прости не  знаю!

Життя не стоїть на місці, воно швидко змінюється, удосконалюється. здавалося б, нові надбання науки і техніки, нові культурні та політичні процеси, нові і та напрямки розвитку мали б остаточно відокремити наш час від минулих століть, поховати те, що було, під попелом літ. однак насправді минуле ніколи не загине, не порине у забуття, бо у кожного народу, у кожної країни є дуже цінне, що ніколи не зміниться, не зникне культура, традиції, звичаї, спосіб мислення та життя. це міст, який з'єднує наше минуле та наше майбутнє. традиції та звичаї змінюються з часом, набуваючи нових, сучасних рис, позбавляючись забобонів і застарілих деталей. але наша культура була і залишається індивідуальною, особливою, не схожою на культуру інших народів та країн. відомо, що кожна нація, кожен народ мають свої традиції, звичаї, обряди та свята, становлення яких відбувалося протягом багатьох століть. за цими прикметами й ознаками і розпізнається народ як у наш час, так і в минулому. традиції, звичаї, обряди та свята — це ті неписані закони, якими керуються люди країни у щоденних і загальнонаціональних справах. святково-звичаєва спадщина, а також мова — це ті найміцніші елементи, які об'єднують окремих людей у народ. значний вплив на українську культуру свого часу мала релігія. оскільки до моменту впровадження православ'я в україні вже існували язичницькі традиції та звичаї, то обрядова сфера стала своєрідною інтеграцією народного та церковного. в україні з'явилися свята, які, з одного боку, збігаються з великими християнськими подіями, а з іншого — безпосередньо пов'язані з етапами сільськогосподарських робіт або з природними явищами. протягом століть українська обрядово-звичаєва сфера перетворювалася, набувала нового змісту та соціального призначення. окремі свята у незмінному вигляді дійшли до наших днів: різдво, святки, спаси, великдень, масляна. не всі обряди та звичаї минулого залишилися повністю незмінними, адже складно уявити у наш час гурт хлопчаків та дівчаток, які несуть вулицями великого міста запалений сніп сіна на ознаку майбутнього врожаю. чи дівчину, яка ворожить на жениха, за ворота на міську вулицю свій черевичок. застарілі деталі обрядів утрачаються, але зберігається їхній зміст і призначення. міст між минулим та майбутнім реконструюється, але ніколи не буде зруйнованим. щоб цей уявний часовий міст між минулим і майбутнім україни не зник, справжні сини та доньки повинні знати і пам'ятати історію, культуру своєї країни, видатних співвітчизників, а також учити цьому своїх дітей.